Фінансово-кредитна, майнова, ресурсна підтримка малого бізнесу
Матеріальна підтримка малого підприємництва включає фінансово-кредитну, майнову та ресурсну допомогу підприємствам. Ядром такої допомоги, з зарубіжного досвіду, є фінансова підтримка. Саме фінансові операції на користь малих підприємств дозволяють скоординувати зусилля банків, великих підприємств і державних органів за допомоги малому бізнесу.
В країнах з розвинутою економікою державні органи рідко виходять на прямий контакт з малим бізнесом. Їхня справа – підтримувати і стимулювати ті ринкові структури, які безпосередньо пов’язані з малими підприємствами. Так, у Великобританії для цього застосовується близько 100 різних способів, у тому числі стимулювання капіталовкладень, податкові пільги, допомога в пошуку кредиту і т. д. У ФРН існують програми, що стимулюють розвиток малого бізнесу шляхом надання йому можливості нагромадження необхідних для цього коштів, а також надання довгострокових кредитів на сприятливих умовах на 20 років, причому два перших роки-без відсотків, а повернення грошей тільки через 10 років.
У Франції та Італії для фінансування малого бізнесу створені спеціальні банки, які кредитують закупівлі обладнання, надають на вигідних умовах позики і т. д. В Іспанії при Міністерстві промисловості та енергетики створена спеціальна організація, яка курирує державну підтримку малого і середнього підприємництва.
У США державну політику підтримки малого підприємництва проводить федеральна адміністрація по справах малого бізнесу, а також ряд комітетів Конгресу та інші урядові організації. Річний бюджет організації становить близько $1 млрд. В Канаді за 30 років субсидії на розвиток малого бізнесу в розмірі до $100 тис. отримали понад 280 підприємств на загальну суму близько $8 млрд. У цій країні діє 200 місцевих центрів розвитку, що виступають як гарантів малих підприємств за позиками.
В Японії існують урядове Управління по середньому і малому бізнесу, ряд спеціалізованих служб і організацій, провідних цю роботу, наприклад Корпорація з фінансування малих підприємств, Центральний кооперативний банк та ін. Передбачені пільги щодо фінансування та оподаткування для малих підприємств, які працюють у пріоритетних для економіки країни напрямах. Існує система державних гарантій за позиками, що видаються малим підприємствам приватними банками.
У нашій країні у відповідності з Федеральним законом «Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерації» фінансове забезпечення програм, проектів і заходів, спрямованих на підтримку малого бізнесу, здійснюється щорічно за рахунок коштів федерального бюджету, коштів бюджетів суб’єктів Федерації і коштів місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів, що надходять від приватизації державного і муніципального майна, доходів від власної діяльності, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб (у тому числі іноземних) та інших законних джерел. Обсяг обов’язкових щорічно виділяються коштів за поданням уряду Росії вказано у видатковій частині федерального бюджету окремим рядком. Аналогічно зазначаються кошти бюджетів суб’єктів Федерації і органів місцевого самоврядування. Для акумулювання фінансових коштів, що спрямовуються на підтримку малого бізнесу, створюються федеральні, державні та муніципальні фонди підтримки малого підприємництва. Всі ці фонди – некомерційні організації (юридичні особи), статутними цілями яких є фінансування програм, проектів і заходів по становленню і розвитку малого бізнесу.
Основними напрямами діяльності фондів підтримки є:
• залучення і використання фінансових ресурсів для реалізації цільових програм, проектів і заходів в інтересах малого бізнесу;
• участь у розробці, експертизі, конкурсному відборі та реалізації федеральних, регіональних і муніципальних (місцевих) програм розвитку та підтримки малого підприємництва;
• робота над проектами в області малого бізнесу, демонополізації економіки, розвитку конкуренції, насичення товарного ринку, створення нових робочих місць;
• участь у формуванні ринкової інфраструктури, що забезпечує рівні умови та можливості для малих підприємств;
• підтримка інноваційної діяльності підприємницьких структур, стимулювання розробки і виробництво принципово нових видів продукції, сприяння в освоєнні нових технологій і винаходів;
• сприяння у залученні вітчизняних та іноземних інвестицій для реалізації пріоритетних напрямів діяльності у сфері малого бізнесу;
• організація консультацій з питань оподаткування та застосування норм законодавства до малим підприємствам. Федеральний закон «Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерації» передбачає кредитування малих підприємств на пільгових умовах. Кредитування здійснюється комерційними кредитними організаціями. Різниця у вартості кредиту компенсується цим організаціям за рахунок засобів фондів підтримки малого підприємництва. Розмір, порядок та умови компенсації визначаються договором між кредитною організацією та фондом підтримки малого підприємництва.
Малі підприємства також можуть кредитувати один одного. Для взаємного кредитування вони створюють спеціальні товариства, користуються певними пільгами.
Майнова підтримка малого бізнесу повинна передбачати:
• організацію обліку федерального майна, яке може бути передано малим підприємствам;
• створення цільових фондів регіонального і муніципального майна (в першу чергу нежитлових приміщень), яке може бути продано або здано в оренду малим підприємствам на пільгових умовах;
• встановлення правил передачі малим підприємствам, що належать державі, виробничих площ та технологічного обладнання з певними пільгами на умовах викупу, довгострокової оренди або лізингу;
• розробку механізму надання розстрочення платежів при передачі малим підприємствам державного майна;
• визначення єдиного органу, уніфікованого переліку документів та граничних строків для оформлення операцій з майном: купівлі?продажу, оренди і т. д. (принцип «одного вікна»);
• встановлення порядку, при якому кошти, витрачені малими підприємствами на ремонт і реконструкцію орендованих нежитлових приміщень, що можуть зараховуватися в рахунок орендної плати.
Одним з ключових напрямів підтримки малого бізнесу є забезпечення підприємств на пільгових умовах сучасним, специфічним для них обладнанням і технологіями. Для цього держава повинна подбати про створення мережі технопарків, виробничо?технічних центрів, лізингових компаній і т. д. Ця робота передбачає також розміщення державних замовлень на виробництво і постачання устаткування для малих підприємств, організацію спеціалізованих виставок, оптових ринків і ярмарків. У цьому ж ряду знаходиться і законодавчо закріплене право малих підприємств на прискорену амортизацію основних виробничих фондів з віднесенням витрат на витрати виробництва в розмірі, що у два рази перевищує норми, встановлені для інших підприємств.
До цих пір мова йшла про ризик дебітора. Що стосується ризику кредитора (кредитного ризику), то під ним розуміється небезпека того, що буде не повернений борг і не сплачені відсотки за кредитом. Для зменшення кредитного ризику кредитор приймає ряд заходів, зокрема:
• детальне вивчення дебітора, у тому числі його кредитної історії (поведінки при розрахунках за попередніми кредитами);
• аналіз фінансово?господарського стану дебітора;
• вивчення пропонованого застави;
• вивчення пропонованого поруки;
• дослідження можливих внутрішніх і зовнішніх джерел погашення кредиту;
• аналіз можливих ризиків і шляхів їх подолання;
• якісне професійне юридичне забезпечення (ретельна розробка кредитного договору, інших необхідних документів, проведення арбітражних і судових процесів, інших необхідних заходів щодо забезпечення повернення боргів).
Для зниження рівня кредитних ризиків більшість банків дотримується певної лінії поведінки, яка формулюється в спеціальному документі: меморандумі банку про кредитної політиці.
У типовому меморандумі зазвичай відображаються наступні питання:
• загальні вимоги до системи кредитування;
• допустима ступінь ризику;
• заходи банку щодо управління кредитними ризиками;
• дебітори, небажані для банку;
• небажані для банку види кредитування;
• дебітори, бажані для банку;
• бажані для банку види кредитування;
• обмеження розмірів кредитів.
Для зниження ступеня ризику професійно підготовлений працівник банку (бажано з психологічною освітою) проводить тривалу, добре продуману бесіду з потенційним дебітором, в результаті якої виявляються дані, представлені дебітором у його кредитній заявці. В першу чергу мова йде про отримання відомостей про дебиторе і його підприємстві, про суму та умови кредиту, про реальні можливості його погашення в термін, про заставу і поручительство, про кредитну історію підприємства і т. д.
В результаті такої бесіди проводить її працівник повинен отримати чітке уявлення про співрозмовника, скласти його психологічний портрет, з’ясувати здатність підприємства-дебітора виконувати умови кредитного договору та його наміри на цей рахунок, зрозуміти реальність досягнення цілей кредиту, а також ступінь підготовленості до цього персоналу підприємства.
За результатами бесіди приймається рішення або про продовження роботи по кредитуванню заявника, або про її припинення.
Кредитний договір