Євген Сівков: позики та векселі

Позики та векселі
Влітку 2018 року з Цивільного кодексу була виключена ст. 815. Це серйозно змінило правову природу векселя, який тепер можна розглядати виключно як цінний папір (виключена стаття надавала векселем роль своєрідної боргової розписки). І тепер податківці в принципі можуть спробувати обкладати передачу власних векселів податком на прибуток. Досі вексель міг розглядатися як досить ефективний інструмент податкової політики компаній. Як працювати з ним тепер?
Посилання на нормативні акти та судову практику розміщені в кінці статті
Закон не обмежує прав особи, який емітував власний вексель, передачі його іншим особам. На практиці це робилося або на підставі договору позики, або договору купівлі-продажу векселя.
Суперечки про те, чи потрібно оподатковувати кошти, отримані від продажу таких векселів податком на прибуток, були остаточно вирішені на найвищому суддівському рівні. Податок на прибуток з таких сум не стягується, оскільки сам факт купівлі-продажу векселя не впливає на зміст операції позики. Але все це було до скасування ст. 815 ЦК, яка дозволяла проводити операцію позики шляхом купівлі-продажу векселя.
Без змін?
Для початку потрібно згадати, що собою являє така категорія, як прибуток. Це – економічна вигода, зниження розміру зобов’язань особи. Уявіть, що особа видало власний вексель в якості оплати за отриманий товар. В цьому випадку ми маємо відстрочку платежу. Якщо вексель виданий для отримання грошей – це всього лише різновид позики, оскільки гроші в потрібний час підлягають поверненню. Отже, виключення статті Цивільного кодексу не тягне нових податкових правовідносин.
Багато хто вважає, що причиною скасування ст. 815 ЦК стало введення нових правил при укладанні договору позики. Якщо раніше він вступав в силу після передачі грошей однією стороною іншій, то з 1 червня 2018 року моментом вступу договору позики в силу вважається його підписання сторонами.
А сам зміст поняття «вексель», закріплене нормативними актами, не змінилося. Це – боргова розписка виписала таку папір особи. В документі вказано термін, після настання якого держатель векселя зобов’язаний виплатити обумовлену суму. Так що, коли сторона видає власний вексель – це можна розглядати як реалізацію цінного паперу. І не має жодного значення, яким чином сторони оформили передачу векселя, актом, договором (позики або купівлі-продажу).
З цього приводу судова практика вже склалася. Продавати вексель як цінний папір може особа, якій належать права, що випливають із змісту векселя. Але сама особа, яка видала вексель, такими правами не має. А тому векселедавець і не може стати продавцем у договорі купівлі-продажу векселя. Адже такий договір може укладатись лише з приводу майна або майнових прав. У нашому випадку мова йде про зобов’язальних правовідносинах. Векселем посвідчений обов’язок особи, що його видала. А в відповідності з російським законодавством особа не може продавати самостійно свої обов’язки.
Крім того, закон не містить прямої заборони на використання векселя в цілях отримання позики. А ключовий принцип цивільного права – свобода договору передбачає в даному випадку общедозволительный тип правового регулювання: дозволено все, що не заборонено законом. Звідси витікає право учасників цивільних правовідносин укладати договори як прямо зазначені в законі, так і не передбачені ним.
Гарантії? Не завжди
І все ж податківці не залишають спроб змусити платників податків враховувати для оподаткування доходи, які особа одержала, реалізуючи власний вексель. Та скасування ст. 815 ЦК, швидше за все, спровокує підвищену активність фіскального відомства на цьому напрямку. Тому для більшої безпеки стоїть прямо вказувати, що виданим векселем забезпечується саме позику.
Якщо дійде до судового спору з інспекцією, то можна використовувати наступний аргумент: особа, що емітували вексель, отримує від першого держателя цього паперу гроші у вигляді позики. А такі гроші обліку на суми доходів, що обкладаються податком на прибуток, не підлягають. Адже прибуток-це за визначенням доходи, які зменшені на суму понесених витрат.
Кошти, які одержані суб’єктом у результаті укладення договору кредиту (позики) обліку в якості доходу не підлягають, і на це не впливає, яким способом оформлені такі операції. Одним з таких способів вважається цінний папір за зобов’язаннями боргового характеру.
Важливі «дрібниці»
Із судової практики випливає, що в тому випадку, коли в векселі значаться великі суми – краще зберігати їх копії у себе. Так, в одному із судових спорів сторони не змогли довести те, що угода між ними носила реальний характер тільки тому, що боржник після того, як передав векселі, знищив папери. У підсумку в суд були доставлені копії, зроблені теж з копій. А мова йшла про суму в 313 млн. рублів.
Як ми бачимо, використання векселів тягне за собою окремі ризики, деякі труднощі. Наприклад, у банку можуть зажадати від вас обґрунтування випуску вами власного векселя. Можуть бути висловлені також претензії як до форми, так і до змісту паперів. Тому багато компаній побоюються працювати з такими паперами і воліють укладати договори позики. Тим більше, що в Податковому кодексі прямо говориться про те, що такі кошти оподаткуванню не підлягають.
Нормативні акти та судова практика
– п. 9 ст. 2 та п. 1 ст. 9 Федерального закону від 26.07.2017 № 212-ФЗ;
– п. 2 ст. 142 ЦК;
– визначення ВАС від 17.11.2008 № 14150/08, від 13.08.2009 № ВАС-9422/09;
– постанова Президії ВАС від 24.11.2009 № 9995/09;
– Федеральний закон від 11.03.1997 № 48ФЗ «ПРО перекладному і простому векселі»»
– постанови Президії ВАС від 25.07.2011 № 5620/11, ФАС Центрального округу від 24.09.2012 № Ф10-3277/12;
– ст. 454 ЦК;
– ст. 421 ГК;
– визначення ВС від 27.078.2018 № 310-КГ18-8152;
– п. 1 ст. 247 НК;
– підп. 10 п. 1 ст. 251 НК;
– п. 17 ст. 270 НК;
– визначенні ВС від 19.07.2018 № 306-ЭС16-19550(7).
Стаття податкового консультанта, аудитора, письменника Євгена Сівкова (@esivkov_bot)