Історія BMW Motorsport
Наш улюблений вид спорту виглядав раніше трохи інакше, ніж ми з вами звикли спостерігати в наші дні. Формула 1 сьогодні і кілька десятиліть тому — різні речі. У чому може виражатися різниця? Багато в чому! Ну, наприклад, в таких прописних істинах, як, припустимо, атрибутика Формули 1 і автомобілі Формули 1: їх технічні характеристики за всю історію перегонів змінювалися неодноразово, постійно вдосконалюючись. Ті швидкості, що кілька десятиліть тому здавалися просто запаморочливими, сьогодні Формула 1 долає з поблажливою посмішкою. Але, мабуть, вистачить глаголить про прописні істини, які в крові у кожного фаната Формули 1. Давайте краще займемося впритул знайомством з історією Формули 1.
Мабуть, офіційно історія Формули 1 бере початок в 1950 році, коли відбувся перший чемпіонат світу F1. Переможцем став італієць Джузеппе Фаріна, який лише ненабагато випередив свого партнера по команді аргентинця Хуана-Мануеля Фанхіо. Останній, до речі, протягом наступних 7 років цілих 5 разів ставав чемпіоном світу. Фанхіо увійшов в історію перегонів, як один з найбільших пілотів Формули-1 і довгий час був рекордсменом за кількістю чемпіонських титулів. Сьогодні Формула 1 теж може похвалитися талановитими пілотами, чи не так? Багаторічна історія Формули 1 тільки зайвий раз підтверджує сказане!
Починаючи з 1958 року в Ф1 почалася епоха англомовних гонщиків: аж до 1969 року чемпіонами ставали пілоти Формули 1: британці Майк Хоторн, Грем Хілл, Джиммі Кларк, Джон Сертис і Джекі Стюарт, австралієць Джек Брэбэм, новозеландець Денні Хьюм і американець Філ Хілл.
Але погодьтеся, автогонки — це не тільки пілоти і команди, автогонки — це ще й машини. Автомобілі Формули 1 теж мають свою історію: характеристики болідів, атрибутика, зовнішній вигляд та багато іншого неодноразово змінювалося протягом десятиліть. Наприклад, першим технологічним нововведенням у Формулі-1 стали задньомоторні боліди компанії Купер. До цього в гонках Гран При 1934-1939 команда Auto Union вже використала задньомоторні боліди конструкції Фердинанда Порше, але ці боліди відрізнялися дуже складною поведінкою на трасі, в той час як Купер T43/T51 славилися дуже хорошою керованістю, але слабким мотором. Джек Брэбэм (команда «Купер»), виграв чемпіонські титули 1959 і 1960 років, а в 1961 році вже всі учасники чемпіонату перейшли на задньомоторне конструкцію автомобілів.
У 1962 році команда Лотус (одна з провідних команд Формули-1 в 60-е і 70-е роки) вперше використала в конструкції автомобілів монокок, запозичивши таку конструкцію з авіаційної промисловості. Це, зрозуміло, не могло не ввійти в історію команд Формули 1. У 1968 році Лотус виступила з ще однією інновацією, розфарбувавши свої боліди наклейками компанії ” Імперіал Тобакко. Ця атрибутика Формули 1 стала точкою відліку спонсорства в автоперегонах. Із зростанням швидкостей збільшувалося значення притискної сили, це змушувало команди експериментувати в конструкції антикрил та інших аеродинамічних елементів.
В кінці 1970-х років Лотус вперше застосувала граунд-ефект (англ. ground effect), який сильно збільшував притискну силу за рахунок розрідженого повітря під днищем автомобіля. Це дозволяло пілотам проходити повороти набагато швидше. Незабаром всі команди перейшли на його використання. У 1983 році граунд-ефект був заборонений FIA зважаючи боротьби із зростанням швидкостей.
Стаття надана сайтом Новини Формули-1