fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Бізнес

Як я судився з Вольво

Не знаю як в інших країнах, але, мабуть, на пострадянському просторі, важко знайти людину, якій незнайоме автомобільний гігант «Вольво». І асоціації з ним, самі, що ні наїсти райдужні: якість, безпеку, порядність. А як інакше, завод розташований в країні, яка безвилазно перебуває в трійці країн з найкращим рівнем добробуту. Випереджаючи події, хочу зауважити – за місце Швеції в призерах, платите Ви! Історія почалася в січні 1999 року, коли я в автосалоні замовив автомобіль, і, млосно чекаючи свого «залізного коня», у квітні таки придбав його. Я був на сьомому небі від щастя, провертаючи ключ запалювання. Тест-драйв був зданий на п’ять, ні дати ні взяти – розумна, слухняна машинка. Але ще більше мене зачарувала турбота заводу, коли в жовтні того ж року він зізнався у своїй конструктивній помилку і відкликав мій автомобіль, втім, як і десятки, а може і сотні тисяч інших, що б замінити дефектні кульові опори. Однак це був тільки початок моїх пригод.
Який російський не любить швидкої їзди і … халяви! За умовами договору протягом року я абсолютно безкоштовно міг пройти ТО. Абсолютно зрозуміло, відмовлятися від такої вигідної пропозиції я не збирався. У квітні 2000р. коли до закінчення терміну гарантії залишилося кілька тижнів, я в прекрасному настрої взяв курс на сервісний центр. Покидав я його, перебуваючи у стані глибокого шоку. Погодьтеся, адже не кожен день в багажнику Вашого автомобіля виявляється «басейн» з 20-ти сантиметровим рівнем стовпа рідини.
Працівники станції ТО і я разом з ними задалися безсмертним питанням – що робити? А коли моє шоковий стан дещо послабшав, мені дуже захотілося почути відповідь на питання – чому? Працівники запропонували видалити з багажника воду і спробували знайти причину потрапляння туди води. Причину не знайшли, зробивши припущення, що води мені туди закачав мийник-терорист, якого я відвідав перед відвідуванням ТО. Побажали мені щасливої дороги і виставили за територію станції.
Вода і електрика окремо – корисні і життєво необхідні. Але при взаємному проникненні – смертельно небезпечні. І не тільки для людини. За хитрим задумом конструктора автомобіля, акумулятор розташовувався саме в затопленому багажнику. З електронікою почалися проблеми. Я, хіба, що не ночував на станції ТО, намагаючись домогтися від його працівників усунення великого нездужання електроніки і чіткої відповіді на питання: як в багажник потрапила вода? Без шансів. Усвідомивши, що з працівниками у мене не вийшло, я звернувся безпосередньо до продавця – Косухину Віктору. Нехай і в дуже м’якій і доброзичливій формі, але я був посланий подалі.
Мені пропонувалося за свої кровні отремонтироваться на якомусь СТО.
І ось, після трирічного нервового перенапруження, історія досягає точки кипіння – у квітні 2003 року автомобіль глохне поруч з автосалоном. Важко не розцінити це, як знак Божий. Я перейшов у наступ. Косухин Віктор відбився, пославшись на те, що всі претензії по якості автомобілів на території Росії, необхідно пред’являти «Вольво Кар Интернейшенел АБ» (нова назва «Вольво Кар Оверсіз Корпорейшен АБ»). Марина левіна (пізніше завод назвав її як контактна особа заводу на території Росії) заспокоїла мене і запевнила, що за кілька днів все розставить по місцях.
Однак через кілька днів у мене стався напад дежавю: я почув чудове пропозицію Косухина Віктора, тільки з вуст Левіної Марини: отремонтироваться де-небудь і як-небудь, причому, за свій рахунок. Я вдався до останнього варіанту розвитку подій: не можете відремонтувати – міняйте на нову! І мені запропонували приголомшливий варіант: мою Вольво S80 T6 упаковану під зав’язку махнути не дивлячись на S40!!! Такого приниження я не очікував і вирішив, у що б то не стало відновити справедливість.
Я подав до суду, слухання в якому тяглися довго і клопітно. Відповідач був, то не був. За час процесу раптово помер мій адвокат. Чисто по-людськи приємно, що суд виніс рішення на мою користь і завод зобов’язаний замінити авто, але це по нашим законам, а як це буде виглядати з Шведським, судячи з усього дізнаються мої онуки і то в кращому випадку. Звичайно, багато що в цій справі прояснилося. Стала прозорою схема ввезення автомобілів в Росію. Хтось, Олександр Кинзябяев, володіючи податковими пільгами при ввезенні на територію країни автомобіля іноземного походження, здає пригнаний авто на комісію в ТОВ «Консалтинвест», р. Назрань., дивом, а по-іншому і не выразишься, цей автомобіль потрапляє в московський автосалон ОФІЦІЙНОГО дилера Вольво. Моя вина лише в тому, що я повірив людям, які працюють у цьому автосалоні, оскільки Вольво S80 T6 була не першою машиною, яку, я у них придбав. У мене і в думках не було, що я укладаю договір з приватною особою, а не з автосалоном. А давайте на хвилинку уявимо, що, таких як пан Кинзябяев і ТОВ «Консалтинвест» сотні, а то й тисячі по всій Росії? Це ж промисловий масштаб!
Але і це ще не все! Мною було отримано лист від компанії «Форд Мотор Комнани» (США), де говорилося, що за всю продукцію компанії Форд на території Росії відповідає російський дилер Форда, а саме ЗАТ «Форд Мотор Компані». На підставі усього вищевикладеного я змінив відповідача на ЗАТ «Форд Мотор Компані», але і тут мене чекала невдача: компанією було надіслано до суду листа про те, що «ні законом, ні договором» не уповноважений відповідати за продукцію заводу, а займається організацією дилерської та сервісної мережі для автомобілів «Вольво».
Я розумію, що мої прямі претензії до заводу «Вольво Персонвагнар АБ»/ «Вольво Кар Корпорейшен» безпідставні, оскільки вся ця схема прокручується за їх спиною. Хоча і його можна дорікнути за те, що такий солідний автоконцерн, не зумів зробити свій бізнес на території Росії простим і зрозумілим, а так само не зумів захистити інтереси свого споживача. Адже це я пішов до кінця, а скільки людей пошкодував часу і сил? Скільки людей чи позбулися авто, або робили ремонт за свій рахунок? Але якщо б пан Кинзябяев не продав машину, а експлуатував його і зіткнувся б з аналогічною проблемою завод «Вольво» повів би себе так само???
На закуску ще один приголомшливий факт: у листі Реєстраційної палати при Мін’юсті Росії мені повідомили, що на території Росії немає представництв або філій заводу «Вольво Персонвагнар АБ»/ «Вольво Кар Корпорейшен». З чого можна зробити висновок, що купуючи автомобіль Вольво для покупця перестає діяти «Закон про захист прав споживачів», оскільки згідно з заявою адвоката Вольво Титаренко М. А. «…справа зовсім не підлягало розгляду в суді на території РФ в силу ст. ст. 402 і 403 ЦПК РФ». Тобто виготовлювач не має представника на території РФ і подати на нього в суд в Росії не можна….і які права залишаються у споживача? Це дуже важливе питання, оскільки автомобіль засіб підвищеної небезпеки і технічно складний виріб, але для росіян відстояти свої права в суді неможливо!!!
Давайте звернемо погляд на сусідню Білорусь. У період з 2006р. за 2007р. у братів слов’ян було порушено відразу кілька гучних кримінальних справ щодо власників автоцентрів. Загриміли під фанфари СП «Емір Моторс» (Тойота Центр Мінськ) і ТОВ «АвтоДинамо» (Fiat Auto S. P. A.).
Вигода сірих схем була очевидна: фізична особа при розмитненні автомобіля платило в 2 рази менше, ніж юридична. Після продажу автомобіля гроші закачувалися на рахунок фізичній особі і він приносив їх назад в салон для подальшого обороту. Станції технічного обслуговування Fiat і Toyota – це взагалі пісня, ніяким боком не мали відношення до гарантійних зобов’язань заводу-виробника. Клієнтів обдирали, як липку, доводячи, що дефект з’явився за правильної експлуатації. Нікого не посадили тільки завдяки тому, що весь нанесений бюджету фінансовий збиток у 4 000 000 доларів, директор СП «Емір Моторс» Ігор Крепчук відшкодував, а директор ТОВ «АвтоДинамо» – ховається, по сей день.
Пані та панове, у наш час, на жаль, навіть з перевіреними партнерами, потрібно тримати вухо гостро. Уважно читайте договори. Особисто я, зв’язуватися з «Вольво» більше не буду і Вам не раджу. Якщо хтось зіткнувся з аналогічною ситуацією – виходьте на зв’язок, разом буде простіше домогтися справедливості.
Олексій Похмурий