Підприємець в Росії змушений жити за середньовічними законами

[Витяги з багаторічної судової тажбы
з пенсійним фондом. Матеріал може бути
корисний ІП, що потрапили в подібну ситуацію]
Якщо більшість індивідуальних підприємців живуть в цій державі за середньовічними законами готові платити «податок на дим» або «податок на носіння бороди» – я цього не сприймаю. Тому з принципових міркувань я буду судитися навіть за 1 копійку. Все більше підприємців як раз із-за грабіжницьких відрахувань у пенсійний фонд згорнули свою діяльність. У минулому році таких в Росії було 600000. Чиновники стосовно підприємців керуються в цій країні тільки одним законом, описаним великим письменником Іваном Криловим ще в 19 столітті в байці про козленке і вовка – «Ти винен лише в тому, що хочеться мені їсти!» Ситуація, описана Криловим, втілилася в Закон №167-ФЗ ” про обов’язкових платежах до пенсійного фонду на страхову і накопичувальну частини пенсії (причому незалежно від того, працює підприємець чи ні) на більш високому рівні за Гегелівської спіралі вже в 21 столітті. Таких законів немає ні в одній цивілізованій країні світу! Людині, котра втратила роботи, в цивілізованих країнах платять допомоги по безробіттю, а у нас, в тому числі руками пенсійного фонду вигрібають з кишень останні копійки.
По суті позову заявляю, що тільки за два останніх року УПФ тричі порушена ст. 50 Основного Закону країни, п. 2 ст. 108 Податкового кодексу РФ і ч. 5 ст. 4.1 КоАП РФ – «ніхто не може бути притягнутий повторно до відповідальності за вчинення одного і того ж податкового правопорушення. Ніхто не може нести адміністративну відповідальність двічі за одне і те ж адміністративне правопорушення». Як писав і співав Володимир Висоцький стосовно моєму конкретному випадку – «Розстрілять два рази статути не велять». Рішенням Авіабудівного районного суду від 21 червня 2007 з мене стягнули 992,37 руб. на користь Управління пенсійного фонду (далі-УПФ). До речі, ніхто не перешкоджав чиновникам стягнути більше чи скільки вони вважають за потрібне!? А оскільки правильно вважати вони, в силу своєї неписьменності і незнання законів, не вміють, вони вирішили свої недоліки виправити, третируючи мене, щорічно своїми незаконними вимогами. Після рішення суду від 21 червня 2007р мною опротестований в листопаді 2012 р. судовий наказ № 2-801/212, вступило в законну силу заочне Рішення мирового суду від 19.04.2013 р., що відмовила в позові УПФ. Однак пенсійний фонд і після цього не заспокоївся і прислав мені чергове незаконне вимога №604 від 2 вересня 2013 р. вже на іншу суму 140, 84 руб.
В тому, що співробітники УПФ некваліфіковані недоучки говорить і той факт, що вони не знають не тільки Конституції РФ, Податкового кодексу РФ, КоАП РФ, але і положень Закону, що безпосередньо стосуються їх професійної діяльності, зокрема, Визначення Конституційного Суду від 12 квітня 2005р. № 164 про віці підприємців – «Суд вказав, що не передбачається покладання на індивідуальних підприємців 1966 року народження і старше обов’язку сплачувати страхові внески до бюджету ПФР у вигляді фіксованого платежу в частині, що спрямовується на фінансування накопичувальної частини трудової пенсії». Однак недоїмку по накопичувальної частини та пені співробітники УПФ намагаються до цього часу з мене стягнути. Мабуть, їх колишній начальник Калімуллін був розумніший і пред’явив до стягнення з урахуванням цього факту та інших, діючих на той час законів, позов всього на 992,37 руб., причому за всі роки, починаючи з часу виходу вышеупомятого абсурдного і ганебного закону. І я думаю, професійні навички у нього «прокинулися» після моїх наполегливих і обґрунтованих скарг в прокуратуру РТ, президенту РФ, керівництву пенсійних фондів РТ і РФ. До речі, моє відкритий лист тодішньому керівникові пенсійного фонду Росії досі доступно для перегляду в Інтернеті.
Співробітники УПФ не вчитувалися також і в «Федеральний закон про обов’язкове пенсійне страхування № 167 ФЗ ». Ст. 26 його редакції від 15.12.2001 р. і ст. 25 його новій редакції від 24 липня 2009 р. констатують – «Пені сплачуються одночасно зі сплатою сум страхових внесків або після сплати таких сум у повному обсязі». Світовим суддею Авіабудівного р-на у заочному рішенні від 19.04.2013 р. встановлено – «що оскільки на момент нарахування пені за період з 23.03.2010 р. по 23.08.2012 р. вже закінчився строк пред’явлення до виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості по страховим внескам та оскільки основне зобов’язання – страхові внески за 2005 рік (від себе додам і за всі роки з моменту вступу в силу горезвісного закону №167 ФЗ до моменту припинення юридичної моєї діяльності як ІП 19.10.2006 р.) – не може бути стягнено, зважаючи на закінчення строку його стягнення, то відповідно необґрунтовано нараховувати на вказану заборгованість та пені. Беручи до уваги, що пені слідують долю основного зобов’язання, отже, при втраті можливості стягнення заборгованості по страховим внескам, відсутні і правові підстави для стягнення з боржника пені, нарахованій на цю заборгованість.
Щодо згадки в матеріалах попередніх судових розглядів Постанови про порушення проти мене виконавчого провадження, хочу задати питання представнику УПФ – Ви самі можете повірити в те, що судові пристави залишать когось в спокої, тим більш простої людини без зв’язків, покровителів і великих грошей, поки не стягнуть борг?!
На мою думку, основним завданням УПФ в даний час є створення умов для якнайшвидшого відправлення пенсіонерів в інший світ, у всякому разі, вони це зі мною проробляють протягом більше 6 років.
Пояснити цей феномен бурхливої діяльності пенсійного фонду я можу пояснити частою зміною співробітників. Приходить чергова недоучка-бакалавр на роботу в пенсійний фонд, включає комп’ютер, бачить, що у кого-то 5 років тому або більше є заборгованість, проявляє своє професійне завзяття, при абсолютному незнанні законів, виписує і розсилає незаконні вимоги. Може хто-небудь і заплатить. А те, що вимоги є незаконними і можуть бути оскаржені в суді вона навіть не замислюється. Адже вона думає, що вона сама закон, коли захищає інтереси держави та за її спиною стоїть пенсійний фонд.
Автор статті: Калентьев Валерій Костянтинович, р. Казань – кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, винахідник СРСР, ветеран праці, колишній індивідуальний підприємець. e-mail: kalentiev@kstu.ru