Протиугінні пристрої – історія розвитку
Перший у світі автомобіль з’явився 29 січня 1886 року, коли інженер Карл Фрідріх Бенц отримав патент на екіпаж з газовим двигуном. З моменту появи першого автомобіля минуло вже більше століття, і на протязі всієї історії розвитку автомобілебудування йшла і еволюція засобів захисту автомобіля, чому сприяла злочинна діяльність грабіжників. Першою згадкою про автомобільний правопорушення можна вважати документи, датовані 1896 роком з опублікованими обставинами автомобільної крадіжки, що сталася лише через десятиліття після винаходу автомобіля з двигуном внутрішнього згоряння. За історичними відомостями, 8 червня в Парижі з особистого гаража барона Жюльєна пропав автомобіль марки «Peugeot». Крадіжка, зареєстрована французькими жандармами, вважається першою в історії автомобілів.
На самому початку XX століття найбільш підходящим засобом захисту служила механічне блокування автомобіля. Як правило, це були міцні механізми (штекери, штирові замки, вилки), встановлені на рульовий вал, колесо, дверні замки і капот. Механічні протиугінні пристрої (МПУ) спочатку були зовнішніми і не вимагали спеціальної установки, однак надалі перевага віддавалася вбудовуваним МПУ, так як вони були більш надійними, мали менші габарити. І якщо на зорі автомобілізму МПУ було дієвим механізмом для охорони автомобіля, то у другій половині ХХ століття наявності цих пристроїв було явно недостатньо для підвищення угоностойкости машини. На зміну механічним засобам захисту прийшли електронні охоронні системи. Під час Другої світової війни уряд багатьох країн заборонило виробництво автомобілів для цивільних потреб. Причому навіть у повоєнні роки виробництво автомобілів і тим більше, охоронних систем було заморожено.
Період «відлиги» припав на 60-ті роки, і в цьому була заслуга виробників штатних охоронних систем. Перші автосигналізації були представлені на автомобілях марки «Corvette» тільки в 1968 році і входили в заводську комплектацію, але частка автомобілів з автосигналізацією все ще була мізерно мала. А вже на початку 1970-х автосигналізації стали енергійно здійснюватися комерційними підприємствами в Італії та США. Це були односторонні автосигналізації, радіоуправління охоронними та сервісними функціями здійснювалося за допомогою брелока, а сповіщення про спробу викрадення забезпечувалося звуковими і світловими засобами. Автовиробники не хотіли відставати від виробників охоронних систем і стали укомплектовувати штатними охоронними системами автомобілі прямо на заводах. Так, в 1974 році вже перша штатна охоронна система («Anti-theft alarm system») входила в заводську комплектацію автомобіля Ford Mustang.
У 1972 році була розроблена перша «бездротова автомобільна сигналізація» з функцією сповіщення на автомобільний пейджер. Автосигналізація мала вихід на радіопередавач, який міг змінити радіочастоту (в діапазоні частот громадянської (26,955 — 27,405) МГц і службової (460 — 470) МГц радіозв’язку) для передачі тривожних повідомлень про спрацювання датчика охорони дверей або удару. Перший автомобільний «пейджер» представляв собою невелике портативне радіо. В 1975 році була винайдена автосигналізація, в якій вперше використовувався замок з цифровою комбінацією для попередження незаконного проникнення грабіжників в салон автомобіля. У 1981 році з’явилася автосигналізація, яка не вимагала ніяких спеціальних ключів або прихованих перемикачів. Автором винаходу є Девід Т. Мить. Незвичайна ідея полягала в наступному — педаль гальма після включення запалювання негайно блокувалася, а для того, щоб відключити автосигналізацію потрібно утримувати ключ запалювання у включеному положенні протягом 10 секунд.
У першій половині 80-х радіоканальние односторонні сигналізації переживали пік своєї популярності. З 1980 року в експлуатацію увійшли радіокеровані або «безконтактні» пристрої, які могли дистанційно відключати автосигналізацію автомобіля і відмикати двері. При цьому робота сигналізації ґрунтувалася на технології «RFID (Radio-Frequency Identification), радіочастотної ідентифікації. RFID — мітка, розташована в брелоку, містила спеціальну серію коду, унікальну для кожного автомобіля, і могла становити понад 1 мільйон можливих комбінацій. Це були перші кроки криптування радіоданих. Код представляв собою повторювану 40-бітову послідовність. При натисканні на кнопку зняття з охорони, брелок посилав радіоприймача 40-бітовий код разом з командою про автоматичне відкриття дверей. Якщо посланий код проходив ідентифікацію, то двері автомобіля відпиралися. Надалі, ця технологія широко використовувалася і в безконтактних іммобілайзера. Надалі розширення функціональних можливостей автосигналізацій забезпечувалося за рахунок включення в охоронний комплекс різних датчиків. Ситуація різко змінилася після появи дворівневих датчиків удару, в яких можна було налаштовувати «силу впливу» на попереджувальний та основний рівні. У найближче десятиліття багато гіганти автомобілебудування («General Motors», «DaimlerChrysler», «Ford» та ін) включали в заводську комплектацію своїх автомобілів різні штатні охоронні системи. Серійно штатні іммобілайзери стали встановлювати на деякі європейські автомобілі з середини 80-х років.
У зв’язку із збільшенням автопарку в усьому світі і стійким зростанням злочинності, росло і число продаваних автосигналізацій. Так у 1990 році річний обсяг реалізації охоронних сигналізацій в Європі склав 10 млн. комплектів на рік. Однак такі вражаючі обсяги продажів нештатних односторонніх радіокерованих автосигналізацій не могли залишити байдужим світових автовиробників. Була розгорнута активна пропаганда боротьби за тишу на законодавчому, так і на громадському рівні. Наприклад, ухвалення закону, що забороняє установку гучних сирен на «міські» автомобілі. Всі ці заходи призвели до зниження популярності нештатних односторонніх сигналізацій.
У 1993 році Девідом Т. Миттю була розроблена унікальна система «ProCar One». Спочатку задумана в 1991 році, ідея полягала в тому, щоб «зупинити грабіжників за допомогою системи безпеки, яка визначала б власника автомобіля за спеціальною резонуючій карті, захованої в кишені». Система була надалі вдосконалена, і в 1993 році було додано багато функцій, завдяки чому «ProCar One» була визнана самою угоностойкой і, на жаль, дорогої автомобільної охоронної системи.
З’явилися в 1995 році автосигналізації двосторонні мали ряд переваг у порівнянні зі штатними автосигналізаціями: велика дальність оповіщення автовласника про викрадення (до 1000 м) та більший перелік додаткових функцій — інформативність брелока, дистанційний автозапуск. Але це, на жаль, не забезпечило відродження ринку охоронних систем, так як первинний комплекс споживчих властивостей двосторонніх автосигналізацій був знищений жорсткими законодавчими обмеженнями потужності радіопередавача, що змусило скоротити дальність зв’язку до 120 м. Це стало визначальним чинником відмови від даного продукту.
Однак гідною альтернативою функціональності двосторонніх автосигналізацій стали GPS-сигналізації, що дозволяють визначати координати автомобіля з точністю до 5 метрів. Супутникове стеження за автомобілями засновано на роботі GPS (Global Positioning System — система глобального позиціонування). Спочатку система стеження і навігації з’явилася в Європі в 70-ті роки XX століття у військових цілях, однак для цивільних цілей стала застосовуватися лише в 90-е роки. Паралельно з розвитком автомобільних GPS-сигналізацій, з 1991 року почалося переможний хід по світу стандарту GSM (Global System for Mobile Communications), але GSM-стандарт зумів пожвавити і ринок радіоканальних автосигналізацій. Виробники відреагували на це випуском GSM-модуля і адаптували до нього спочатку односторонні, а потім і двосторонні радіоканальние автосигналізації, назвавши їх GSM-сигналізації. Завдяки GSM-сигналізацій можна було відстежувати стан автомобіля, навіть перебуваючи за межами країни, а крім своїх «базових переваг», вони надавали ряд корисних опцій, наприклад, можна віддати команду про включення двигуна або відкритті дверей за допомогою Інтернет.
Нову ступінь у розвитку автосигналізацій представляють супутникові GPS-GSM сигналізації. За статистикою, найвищий відсоток повернення припадає на автомобілі з вбудованою GPS-GSM пошуковою системою. Єдиною перешкодою на шляху широкого поширення супутникової GPS-GSM сигналізації стає висока вартість не тільки самої продукції, але і щомісячної абонентської плати.
В даний час приділяється багато уваги новітнім розробкам в області ідентифікації автовласника. Іммобілайзери нового типу стануть гідною альтернативою існуючим на ринку моделей охоронних систем. Наприклад, відомий біометричний іммобілайзер «Вуду» (WooDoo) за допомогою сканера на приладовій панелі (або приховано встановленого) дізнається свого господаря за відбитками пальців. Розвиток страхового законодавства і загальне зміцнення правової системи багатьох країн (таких, як країни ЄС, США, Японія, Китай), а також впровадження більшістю автовиробників штатних охоронних систем в комплекс бортової електроніки, звичайно, знизило кількість викрадень, але не виключило їх як клас злочинів.
Джерело: Продаж автомобілів в Мінську (Білорусь), Каталог автомобілів