fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Бізнес

Російським позичальникам варто побоюватися «боргової стресу»

В країні Росії споживчий бум, це давно не новина. Новина в тому, що і тут ми йдемо своїм «особливим» шляхом: беремо кредити не тому, що цілком і повністю довіряємо банкам і державі, а тому, що (не без підстав) вважаємо, що скоро вся ця «лафа» закінчиться.
Банкіри, зрозуміло, відносять пожвавлення у сфері товарно-грошових відносин на рахунок своїх зусиль, ось, мовляв, розвивається система кредитування, товари та послуги стають доступнішими, незважаючи ні на яку інфляцію. Центробанк РФ публікує небувалу досі статистику: за останні два з половиною року загальна сума кредитів, виданих банками приватним особам, збільшилася більш ніж у п’ять разів, тоді як сукупний обсяг вкладів зріс лише в два рази…
Здавалося б, зжите цілком і повністю (але не остаточно!) за 75 років радянської влади «негативний» явище – вещизм, поданий сьогодні суспільству в новій, привабливою упаковці і на вигідних начебто умовах: навіщо відкладати покупку в довгий ящик, якщо за годину можна оформити кредит прямо в магазині, заплатити символічні гроші і отримати аж ніяк не символічні: холодильник, пральну машину або навіть іномарку.
Звичайно, звичайно, потім-потім (коли-небудь…) кожен місяць доведеться виплачувати банку певну суму; безумовно, товар, придбаний у кредит, обійдеться дорожче (трапляється, що дорожче відсотків на 90), але, коли ви виїжджаєте з автосалону на кабріолеті кольору «снігова королева», всі ці прийдешні неприємності виглядають як дрібні-дрібні цяточки на тонованому вітровому склі.
Між тим, необачно взятий у банку позику здатний зіграти злий жарт. Опинитися на мілині, стати неплатником, в наш час можна, прострочивши (без пояснень) черговий платіж банку всього на пару днів. Топ-менеджери банків запевняють, що з недобросовісними боржниками банки працюють виключно законними методами. Спочатку – письмове повідомлення, дзвінки додому і на роботу. Потім – виїзд до боржника для роз’яснення ситуації. Останній етап – суд і виконавче виробництво. На практиці ж зі злісними неплатниками спілкуються спеціально підготовлені люди з банку, переважно колишні співробітники спецслужб, які, як відомо, делікатністю не відрізняються. Якщо ж банк передасть проблемну заборгованість колекторському агентству, яке вкрай нерозбірливо в питаннях найму персоналу, жарти і зовсім закінчуються.
Схоже, що російських споживачів це не лякає. За даними опитувань приблизно половина росіян допускають для себе можливість придбання товарів або послуг в кредит. А ось повертати кредит готові далеко не всі. Людмила С. в їх числі, ось історія людини, який скористався споживчим кредитом для придбання ноутбука: «70 тисяч рублів, отриманих у банку, належало повернути протягом двох років. Дурниця, втішала я себе. Перші півроку повернення і справді виявився нісенітницею. Допікало, правда, щомісячне простоювання в чергах. Банк, який дав мені гроші в борг, особливою турботою про клієнтів себе не обтяжував. Кожен місяць, приносячи у відділення банку 4 160 рублів, я витрачала не менше години на те, щоб відстояти дві черги: першу за квитанцією, другу до касира. Після піврічних поневірянь моє терпіння лопнуло, (гроші належало внести до зазначеного в договорі години, в іншому випадку накладався штраф) я перестала вчасно приносити гроші в банк. Тепер нервували вже не черги, а суворий жіночий голос у телефонній трубці, цікавиться: «чому борг не повернений вчасно?» Голос невтомно переслідував мене по всіх телефонах: робочого, домашнього, мобільного. Автовідповідач був переповнений повідомленнями «ви прострочили оплату», а поштова скринька – конвертами з логотипом банку. Оскільки кредитні гроші були перераховані на мою «зарплатну картку, банк, особливо не церемонячись, знімав борг самостійно. Іноді мені вдавалося зняти з картки мої гроші першої. Це було схоже на захоплюючу гру. Гравцям казино і не снився азарт, з яким я бігала до банкомату в надії встигнути першої – витягнути із залізного ящика свої чесно зароблені гроші. Коли гроші на карті кінчалися, банк блокував карту, і зарплату отримати було надзвичайно важко. Потрапивши одного разу в «чорну» фінансову діру (грошей не було зовсім), я остаточно осміліла і прострочила платіж одразу за кілька місяців. «У чому справа?», – суворо цікавилася телефонна трубка. «А ви як думаєте?», – з викликом відповіла я. «Напевно, грошей немає? – смягчившись, припустила трубка. – Ви вже заплатите, як зможете, тільки обов’язково!» Як тільки накопичилася потрібна сума, я рвонула в банк зі всім залишком боргу. Але за передчасну оплату кредиту теж покладався грошовий почне. Коли-то на цю інформацію я просто махнула рукою: «Якась дурепа буде віддавати кредит заздалегідь?» Тепер же я проклинала себе за легкість і нерозумність, з якої брала в борг. За залишок у 7 тис. рублів мені слід було (крім погашення боргу) доплатити ще 2 000 за обслуговування… Я готова була віддати в два рази більше, тільки б забути ці два роки черг, штрафів «за несвоєчасність», нескінченних дзвінків, повідомлень про прострочену оплату. Випивши «заспокійливого», я зайняла відсутні дві тисячі у подруги і відправилася в банк, щоб закрити кредит раніше терміну і більше ніколи грошей не займати…»
Кредити протипоказані людям з тонкою душевною організацією – за даними соціологічних опитувань 25% користувалися кредитами відчувають змішані почуття, близькі до розчарування. З одного боку, це спричинено матеріальні труднощі;мі, подальшим придбанням дорогої речі в кредит і психологічною напругою, з іншого – невигідними умовами кредиту: високими процентними ставками, жорсткими вимогами банків, незручностями при погашенні кредиту.
Сьогодні лише 1% російських респондентів вважає, що кредити – це нормально і сучасно, мовляв, весь світ так живе. «У німців все життя в кредит, – підтвердила моя колега Олена, студентка Кельнського університету, яка прожила в Німеччині вісім років. – Все, що є в будинку у середнього німця, як правило, куплено в борг. «Бундесбюргер» сидить зазвичай на «кредитний» дивані, за який буде розплачуватися п’ять років, дивиться телевізор, куплений в борг, живе в будинку, за який треба віддавати гроші півжиття. І все це його ніяк не напружує… Житло в кредит для них взагалі в порядку речей, тому що майже ні в кого немає достатньої суми, щоб купити будинок відразу. У нас в університеті висить оголошення: якщо у вас немає грошей, звертайтеся в такий-то банк. Мої однокурсники оплачують навчання кредитами. Ну а я ще не стала справжньою німкенею: віддаю перевагу працювати де-небудь в канікули і заплатити відразу. Знання того, що наді мною висить борг, мене пригнічує».
Наше досьє. Хто і навіщо бере кредити?
Найчастіше кредитами користуються молоді та середнього віку городяни з середнім рівнем доходу чи люди з низькими доходами (3 000 – 6 000 рублів на місяць на людину). Дуже рідко кредити беруть жителі сіл і, як не дивно, корінні москвичі. Статистика стверджує, що найпоширенішими сьогодні є «споживчі» кредити на покупку побутової техніки та інших товарів, які можна оформити прямо в магазині, – в цьому зізналися 32% опитаних росіян. Близько 10% брали кредити на невідкладні потреби. Менш поширений автокредит (їм користувалися 2% опитаних), і зовсім не популярні: іпотека, кредити на освіту та на розвиток бізнесу – до 1% росіян.
Сергій Алексєєв
хочете дізнатися більше?