Деякі думки про художній літературі

Покірність, та й тільки… Розповіді та історії, які лилися з вуст відомого і шанованого дзенского наставника Банкей, притягували слух дуже багатьох людей, причому слухачами були не лише послідовники вчителя, але учні інших сект. Не переказував вчитель заповідей і не чіпав стосуються схоластичної спрямованості у своїх бесідах. Буквально, з серця «виймав» свої мили учитель, намагаючись донести їх до своїх шанувальників.
Частина аудиторії слухачів іншого вчителя по імені Ничирен частенько збігала з його проповідей навмисне, щоб відвідати Банкея. В храм, в якому вів свої вчення Банкей, заявився особисто Ничирен, щоб раз і назавжди заспокоїти свій егоцентричний характер, висловивши вчитель дзен все, що накипіло досі.
«Вельмишановний, як я встиг помітити, вчитель Банкей! – висловився святий отець. – Не поспішайте йти.
Я не почитаю тебе, на відміну від інших людей, буквально, раболепствующих перед тобою. Здивуй мене – примусь скоритися!»
«Підійди ближче до мене, інакше нічого не побачиш…» – прозвучало з вуст Банкея.
Не змусив себе довго чекати, Ничирен, гордо несучи голову, наближався до Банкею.
На обличчі Банкея утворилося подобу посмішки. «Я пораджу вам на ліву сторону перейти – так буде зручніше». Священик, як не дивно, підкорявся. «Неправильно я розсудив спершу – на правій стороні буде краще. Не обтяжить вас перейти на неї?» – знову попросив учитель. Не замислившись ні про що «такому» святий батько виконав прохання вчителя. «Озирнися на ті дії, які тільки що робив за моєю вказівкою, – промовив дзенский наставник, – ти, по суті, мені корився, правда, не помічаючи цього, проте це мені не завадило розгледіти в тобі тонку душу. Чи Не вважаєш ти правильним послухати мене? Сідай, будь ласка до інших.»
Схожі на цю статті (наприклад, Що найбільш важливо: зовнішнє позолочене або внутрішній зміст можна прочитати на веб-сайті Jumohumor.
Тут ще багато кумедних історій.