Фільм у подарунок: «Лабіринт»

Назва фільму
Лабіринт
Оригінальна назва
Labyrinth
Кому можна подарувати
дітям молодшого і середнього шкільного віку,
любителям казок,
фанатам Девіда Боуї і «Маппет-шоу».
На які свята
День народження,
Новий рік,
День захисту дітей,
День музики,
День кіно.
Іноді мені здається, що зараз розучилися знімати казки. Зрозуміло, здається мені це найчастіше після перегляду якогось невдалого фільму або в п’ятихвилинку мізантропії, але… Казки змінилися. Стали більш яскравими, видовищними, динамічними, наповненими спецефектами і перетворилися в чисте розвага, причому часто настільки пусте, що вже по виходу з кінотеатру діти і батьки з працею пригадують, через що весь сир-бор. Щоб у цьому вирі фарб і дій юний глядач не загубився, мораль стали виводити мало не як у байці: окремої сценою у фільмі, діалогом або монологом, разжевывающим, що було не так зроблено головними героями і як вони тепер каються. Хотіли як краще, а виходить, частіше за все, як завжди: думати і робити висновки самостійно вже не треба, та й обговорювати в більшості сучасних фільмів-казок нічого. Звичайно ж, є безліч прикладів вдалих: розумних, тонких, цікавих. От тільки вони призначені здебільшого для глядачів, підготовлених прочитанням книги першоджерела або для школярів дуже старшого віку. У підсумку ми дивимося з дітьми нові казки, а ось переглядаємо старі. «Три горішка для Попелюшки», «Про Червону Шапочку», «Нескінченну історію»… У кожного з нас є список улюблених казкових фільмів, які ми неодмінно показуємо і даруємо на свята своїм дітям і дітям друзів і знайомих. І для моїх знайомих дівчаток і хлопчиків середнього шкільного віку, вже закуплені диски з фільмом «Лабіринт».
Що можна сказати про нього? В першу чергу слізно благати всіх зацікавлених не сплутати його з численними іншими «Лабіринтами», які на повірку виявляться «Лабіринтами Фавна» (ага, саме для дітей, дааа), ексцентричними індійськими драмами і югославськими детективами. Дитячою казкою з усього купи однойменних фільмів є лише спільна англо-американська картина випуску 1986 року. Зняв її режисер Джим Хенсон – легендарний творець персонажів «Маппет-шоу» і «Вулиці Сезам». Звичайно ж, відразу стає ясно, що без ефектних ляльок у фільмі не обійшлося. Але спочатку про сюжет. У кращих казкових традиціях починається з того, що жила-була дівчинка Сара і була у неї мачуха (у казці мама такого не буває!). Не те, щоб зла, але неприємна: кожні вихідні тікала розважатися з татом Сари, залишаючи дівчину (юна, чарівна і, як завжди, талановита Дженніфер Коннеллі) няньчитися з маленьким братиком Тобі. Так було і в цей дощовий день. Батьки пішли, і залишилася Сара з братом, книжкою про королівстві гоблінів і їх духовному лідерові Джареде і улюбленими іграшками, зокрема колекцією ведмежат. Ну а малюки – вони завжди малюки. Брат волає, чомусь не хоче в свої не маленькі літа в кількості майже одного сказати, в чому справа, та ще й ведмедика Ланцелота йому в кімнату поцупили! Ні, так жити рішуче неможливо, думає Сара і, будучи дівою романтичної, та ще й розігруючою в парку сцени з улюбленої казки, стає в театральну позу і закликає короля гоблінів. А він візьми та прийди. У блиску громів і блискавок з’являється Їх Величність король Джаред із зовнішністю Девіда Боуї (мами й інші дорослі глядачки розправляють плечі і починають дивитися уважніше). Дівчина розуміє, що жарти скінчилися, і намагається пояснити, що в загальному-то Тобі нічого проти не має, він милий хлопець, просто день не задався, але вона зовсім не хоче віддавати братика. Джаред справедливо заперечує, що слово сказано і тому він має повне право забрати дитину в місто гоблінів і перетворити його в одного зі своїх підданих. Врятувати дитину може лише сама Сара, яка за 13 годин (я хочу собі такий годинник!) повинна пройти наскрізь загадковий Лабіринт і забрати Тобі з королівського замку. Так цікавіше. І зникає, залишивши дівчину в самоті. Робити нема чого, треба вирушати в дорогу, на якому Сару чекають зустрічі з новими друзями, розуміння того, що все не те, чим здається, логічні задачки, біганина та інші випробування. Чим закінчиться, не скажу, але натякну – це казка.
Незважаючи на відсутність комп’ютерної графіки і карколомних спецефектів, фільм дуже красивий. Справжнє чарівництво: світ неяскравий, іноді підкреслено умовний, а заворожує. Вражає фантазія, з якої зроблені пейзажі і персонажі – діалог з добрими руками-помічниками (так-так, саме діалог) ми потім переглядали з кузинами на суцільних стоп-кадрах. Ляльки, яких у своїх мандрах зустрічає Сара, вище усіляких похвал (сер Дідимус – це щось!). А легка неприродність їх рухів не ріже око навіть найдосвідченішим глядачам: атмосферою гри переймаєшся дуже швидко. Дуже сприяють цьому і музичні номери, особливо той, де Джаред-Боуї співає в оточенні підданих і той, де руді веселуни кидаються головами.
Що особливо радує, так це відсутність у фільмі моралі, поданої відкритим текстом. Ніхто не стає в позу і не вимовляє промов про те, що тепер усе зрозуміло і життя піде по-іншому. Висновок доведеться робити самому. І ось ще що цікаво: цей фільм казка. Чиста, чарівна, романтична і нестрашна. Тут немає спроб догодити і дитячій, і дорослій аудиторії (Девіда Боуї за спробу не вважаємо, це бонус мамам і фанатам старого року), але фільм цікаво дивитися різновіковим людям. Діти будуть пищати від захвату при вигляді Людо і їздовий собаки, дітлахи постарше з підозрою дивитися на Хаггла і заявляти, що той такий самий ненадійний друг, як і хто з їхніх однокласників, а дівчата з безмежним подивом зрозуміють, що Джареду потрібен був Тобі тільки для того, щоб подорослішала Сара. І, може бути, зрозуміла, що, по суті, король гоблінів – дуже самотня фігура, знудьгувалася по теплу. Хоча тоді це була б зовсім інша історія.
Знаєте, добре, що ця казка не має продовжень. Нехай воно буде у кожного своє. А з віком і вони будуть змінюватися, тому що «Лабіринт» – фільм, який переглядають.