Іноземна мова і кар’єра. Чи це Так важливо?

ВАМ часто доводиться чути про те, що знання іноземної мови дуже «допоможе Вам у особистій кар’єрі», точніше, звичайно ж, у «просуванні вгору по кар’єрних сходах»? Принаймні, зі школи нам постійно про це говорять викладачі, рекламні статті в журналах, природно, про це нагадувати не втомлюються (воно й зрозуміло – люди гроші заробляють!), та й сигнали з-за кордону продовжують говорити, що, мовляв, пора вже нам, росіянам, приєднатися до класу освічених людей, для яких знання двох-трьох мов(!) є, принаймні в Європі, необхідною і обов’язковою нормою…
ВІДСТУП
Почнемо відразу з того, що, по-перше, з цим можна беззастережно погодитися тільки в одному випадку – коли спостерігаєш за недолугими спробами представників офіційної влади спілкуватися зі своїми колегами з-за кордону. Не кажучи вже про чиновників на муніципальному рівні, до яких вже давно немає ніяких претензій! І повірте це не голослівне твердження. Тішу себе надією, що статтю читають не тільки початківці вивчати мову, але й професіонали, ось вони-то мене і зрозуміють. А щоб зрозуміти до кінця, наскільки ця проблема актуальна з боку можновладців, досить подивитися інтерв’ю або виступи представників країни на зарубіжних конференціях без перекладу. А адже це найперша для деяких з них необхідність. Без сміху, часом, їй-богу… В свій час, до речі, спробую зробити подборочку з аудіо – і видеонарезок і постараюся викласти тут. Але це сміх крізь сльози, звичайно, всередині ще жевріє надія на те, що ми заслуговуємо правителів, якщо не зовсім і до кінця чистих на руку, то хоча б компетентних. Помітно поки погано. Та й звідки б їм взятися, з іншого боку…
ENGLISH – ЦЕ КРУТО!
Да ладно, повернемося до теми. Скажіть – як знання іноземної мови може стати в нагоді, або вже нагоді особисто Вам? Я не кажу про знання, коли від Вас потрібно знати саме не мова, а “слова + граматика”. Я вже писав про це, почитайте. Як говоритися, мову я знаю «зі словником»!. Я не звертаюся, звичайно, зараз до тих, кому доводиться працювати з іноземними партнерами прямо: мова тут – невід’ємна частина роботи, в якій кожен з нас повинен або бути професіоналом, або звільнити місце іншому. Я говорю з тими, хто, дізнавшись, що його співрозмовник може членороздільно вимовив кілька вивчених фраз німецькою, благоговійно розглядає людину навпаки, попутно, нехай на секунду, картаючи себе за шкільні двійки. А й справді, подумайте самі, знання передбачає необхідність застосування та використання цих знань, ну і виходить, що іноземна мова, принаймні там, де працюєте вже і не потрібен?.. Так навіщо взагалі гвалтувати себе, витрачати гроші і час на те, що в даній ситуації просто зайве? Знати мову тільки тому, що потрібно знати, тому, що це модно, тому, що знають або вивчають всі навколишні вас…. Нікому не завадить, скажете ви і будете праві, це точно. Розширює кругозір, це безсумнівно. Але часи, коли у вищому світі просто було взято за правило майстерне володіння, скажімо, французьким, канули в лету і зараз бомонд воліє інші захоплення. Та й не про це мова. Перше, що приходить на розум, коли слова «англійська» і «кар’єра» зустрічаються в одному реченні – це райдужні мрії про те, як ви, вступаючи на роботу в якесь СП або просто претендуючи на подібне місце (посаду), стаєте найпершим кандидатом на закордонне відрядження, на щиру повагу з боку колег, а тим більше начальства з усіма наслідками , виключно позитивними наслідками. Так, принаймні, люблять говорити в рекрутерских агенствах здобувачеві.
Питання таке. І я звертаюся зараз не до випускників вузів, вчорашнім студентам, які поки що не знімають рожеві окуляри і яким ще належить розчаруватися в суспільних ідеалах. А коли у вас, у дорослої людини, що була в останній раз така можливість, як проявити себе в якості експерта в якій-небудь області, при всьому тому побіжно говорить англійською? У ваших знайомих? Якщо вам є, що відповісти, питання друге. Від вас вимагалося знання мови або знання вивчених заздалегідь фраз на повсякденні теми, підкріплених парою десятків новеньких слів? А тепер питання номер три і останній. Як це позначилося на вашій кар’єрі? Жоден з моїх знайомих далі другого питання не просунувся. А ви?
Невже ви дійсно вважаєте, що ринок робочої сили в нашій країні настільки просунуті, що може серйозно вимагати від працівника стерпного англійської? Я, повторюю, не кажу про тих випадках, коли знання мови – необхідність. Іноземна мова на службі нині – це мода, за данину якій доводиться інколи платити саме працівнику, якому при сучасному рівні розвитку російської економіки ці знання ну не знадобляться, хоч ти зі шкіри геть. Ну правда, в економічно сильно розвиненому московському регіоні на рівні рекрутерских агенств це часом зведено в ранг таких природних речей, як, наприклад, обов’язкова наявність вищої освіти. На периферії з цим легше, в залежності від прихильності до кордонів іноземних держав, звичайно. А от цікаво, якщо б ці самі агенства провели опитування серед колишніх своїх рекрутерів і роботодавців про те, як же насправді складається кар’єра у працівника, до якого пред’являлися мовні вимоги? Цікаво, чи ведеться така статистика у вітчизняних фірм? Покопавшись в просторах Інтернету, я зумів роздобути якусь інформацію лише на британських сайтах. Дійсно, серйозні (судячи з інформації з відкритих джерел) контори здатні дати оцінку своїм працівникам, які виділяються знанням іноземної мови, та забезпечити просування останніх по “сходах вгору”. А у нас? Думаю, що результат буде невтішний…
ПОЧИНАЄМО РОЗВІЮВАТИ МІФИ
МІФ ПЕРШИЙ, ІНОЗЕМНИЙ свідчить, що:
система освіти, прийнята в Європі та США (див. цивілізованих країнах, на які треба рівнятися :)!), дозволяє випускникам коледжів, а вже університетів і поготів, вільно говорити на одному-двох іноземних мовах. Після цього, приїжджаючи в Росію, вони всі як один починають дивуватися, натикаючись на цілковиту відсутність знань таких з боку росіян. За державу стає прикро…
МАЯЧНЯ. Система освіти не дозволяє, повірте. Принаймні, не в тих навчальних закладах, з випускниками яких мені доводилося спілкуватися. Простіше кажучи, лика не в’язали. Грубувато, але в точку. Причому кожен з них був щиро впевнений у тому, що іноземний, на якому вони спілкувалися зі мною та між собою, в їх вустах ставав втікачем. Була, щоправда, в їх складі уродженка Канади, яка вільно, наскільки я можу судити, спілкувалася ще і французькою, але це було обґрунтовано силою життєвих обставин і виглядало, як якийсь виняток (вона була дитиною від змішаного шлюбу, так, до того ж, не будемо скидати з рахунків і дві офіційні мови, прийнятих до обов’язкового навчання в цій країні). Відразу обмовлюся, спілкуватися нам усім доводилося на професійні теми, тому особливо ніхто не замислювався над ідеальним вимовою і граматикою розмовної мови. Але, якщо, поклавши руку на серце, в дечому німецький інженер і може дати фору «вітчизняного виробника», але тільки точно не в знанні англійської. Знову роблю відступ – кажу тільки про те, що бачив, чув і знаю. Всі заперечення прийму з задоволенням. Однак мій досвід дозволяє мені судити поки тільки так. Так от, знаходячи спільну мову з ними, спілкуючись в основному жестами, я тоді вже зловив себе на думці: цікаво, а у того німця також були тяжкі нічні бденья над підручниками з англійської мови з метою отримати високооплачувану роботу із закордонними відрядженнями? Ні, його приймали на роботу, швидше за все, тому, що руки росли з правильного місця, а додаткові вимоги фірма пред’являла з наданням відповідних послуг, пільг та бонусних виплат. Я, як ви вже здогадалися, кажу про наданих у складі представників фірми послугах перекладача-професіонала (виділено мною спеціально) і високих витрат. А ось тут отечественому роботодавцю дійсно варто повчитися у іноземців багато чому. Якщо ж режим роботи змушує знати мову совершенистве, про зарплату такого фахівця взагалі не варто питати. У Росії так, повірте на слово, не цінують і цінувати ще не скоро навчаться. А що стосується володіння мовою іноземних фахівців поголовно… ну не знаю, звідки це повелося. Напевно, у страху очі великі.
МІФ ДРУГИЙ, ВІТЧИЗНЯНИЙ підсумує все вищесказане:
хочеш домогтися успіху – вчи англійську. Іноді цей міф приймає форму щось типу «без іноземного зараз нікуди».
Мені сподобалося, не пам’ятаю ким вимовлене: «цінується не той, хто знає більше, але той, хто знає краще». Вибудовуйте процес навчання саме виходячи з цього принципу. Неосяжне ви все одно не обоймете. Станьте фахівцем в тій галузі, яка вас приваблює. Любити професію, справу, яка подобається – запорука успіху, а значить, вас оцінять, і навіть не сумнівайтеся в цьому. Необхідно знання іноземної – сміливо пишіть в графі «вільно володію». Потрібен сертифікат – що ж, ви самі хотіли працювати. Потім, перед співбесідою, повторіть слова, вивчіть пару фраз, витратьте пару-трійку днів на мову. Співбесіда – це немов черговий іспит, який вам належить витримати, не більше. А якщо вас на порозі зустрічає професіонал-лінгвіст і ви не витримали випробування, не переживайте – добре, що ви не влаштувалися на це місце. Тут потрібні люди-роботи, до яких і відповідне ставлення. А якщо і середньостатистичний рівень оплати праці… вобщем, вам пощастило, ви заощадили нерви і у вас все попереду. Почніть пошуки знову, і вже на новому місці зрозумієте, що цінують в людині здатність виконувати те, що може виконувати тільки він. Все інше – придаток, якому можна, та й, часом, потрібно навчитися.
Автор: Сергій Другов