Російське кіно. Помилки, розвиток, прогнози.
В черговий раз, прямуючи в кінотеатр на прем’єру нового
російського фільму, я розмірковувала на тему розвитку кіно в Росії. Я
згадувала про радянському кінематографі, про сучасних російських фільмах.
Переді мною стояло безліч питань, на які я намагалася знайти
відповіді. На мій превеликий жаль, я прийшла до висновку, що наше кіно
потрібно пройти ще не одну стадію розвитку, щоб стати поруч із самими
касовими зарубіжними картинами. Зараз, правда з упевненістю можна
сказати, що ми рухаємося правильним шляхом, який приведе до
бажаного результату.
Вся кіноіндустрія Росії, незважаючи на те, що кіно прийшло в нашу
країну більше 100 років тому, є відносно молодою. Це, в
якоюсь мірою добре. Ми шукаємо себе, розглядаємо різні жанри,
вже знімаємо якісні картини, які стають кинохитами. За
порівняно з радянським кінематографом, російське кіно виграє за
кількістю вкладених коштів, однак програє по душевності. Тоді в
радянський час, все було по-іншому. У режисерів було чимало
заборон. Поняття свободи слова і не існувало. От і доводилося
застосовувати більше фантазії і часом йти по вістрю ножа, щоб картина
вийшла цікавою і, одночасно, не заходила за прийняті заборони.
Кіновиробництво, вже тоді розвивалося швидкими темпами. Помилок і, так
званих кіноляпів було величезна кількість. Ось пару прикладів з
них. В улюбленому всіма фільмі «Діамантова рука» я знайшла не один такий
киноляп. На початку фільму, коли Сєня (Нікулін) і Козодоєв (Миронов)
сидять в шезлонгах на палубі теплохода, Семен Семенович, який тримає в
руках гітару каже, що йому подобається пісня про зайців. Козодоєв
відповідає йому, що це не актуально, ось «острів невезіння»…Він бере в
руки гітару і Співає… Козодоєв далі без гітари. Мало того, більше я
її в кадрі не побачила. Або, ось цікавий киноляп у цій же картині.
Коли Сєня приходить в кафе на набережній з сім’єю і сідає за столик,
до них підходить Козодоєв і дарує дітям по квітці, а дружині Сіни морозиво
ескімо. Потім розуміє, що все переплутав. Він бере у дітей і квіти
віддає дружині Сіни, а морозиво ескімо дітям. Все нічого, тільки
виходить, що дружині Сіни дістається букет з двох квіток, а морозиво
у наступних кадрах перетворюється з ескімо в морозиво в кульках,
яке пізніше летить в обличчя Козодоеву. Ще пару кіноляпів я помітила в
фільмі «Іронія долі або з легким паром». В епізоді, де Павло
(Ширвіндт) приходить додому до Дружини (Мягков), двері йому відчиняє мама
Жені. В руках у Ширвіндта пляшка шампанського, яку вона забирає і
зачиняє двері. Коли ж Павло тут же знову дзвонить, двері відкривається
і у нього в руках знову та ж пляшка шампанського, яку мама забирає
знову. Ще киноляп був помічений в епізоді, коли Надя відправляється за
квитками. Вона сідає в таксі, і ми бачимо шофера – чорнявий з
бакенбардами. Привозить ж героїню до місця призначення іншої шофер –
світловолосий і без бакенбард. До речі, в цьому фільмі таких кіноляпів
безліч, проте він не перестає бути одним із самих улюблених і
символом свята Нового року у всього російського населення.
Нова ера вітчизняного кіно почалася в 1996 році з відкриттям у
Москві першого сучасного кінотеатру. Це було справжньою подією.
Зараз у Москві залишилися (і навіть функціонують) величезна кількість
кінотеатрів, побудованих ще в радянський час. Все кіновиробництво –
це складний процес. Я пам’ятаю чудовий мультфільм, який
називається «Фільм, фільм, фільм». Це, хоч і ігрова, але, все ж,
відображення побудови будь кінокартини. Скрізь, звичайно, є свої
нюанси і деталі. Зараз продюсери навчилися грамотно домовлятися з
інвесторами та спонсорами, інформаційними партнерами. З роками процес
змінюється, але суть залишається.
Помилок у виробництві сучасних фільмів, також чимало.
Уважності зовсім не вистачає, а якщо і хто-небудь помітити
похибка, то все частіше залишають як є, не змінюючи. Вважають, що
глядач може нічого і не помітити, однак, якраз сам глядач бачить
значно більше деталей в кінокартинах, ніж ті самі люди,
які над цією картиною працювали. Ось ще кілька прикладів
кіноляпів, але вже в сучасних фільмах. У картині «Стиляги», яку
хтось вважає проривом в кіноіндустрії, а хтось повним провалом, є
цікавий епізод. За сюжетом дія фільму відбувається в 1955 році. В
епізод, де герої встрибують у вагон метро, можна помітити, що це
вагон класу «Е», такі почали випускати тільки в 1963 році. Це
тимчасова несумісність псує загальну картину. Сприйняття фільму
змінюється. У фільмі «Чорна блискавка» є епізод, коли головний герой
Діма наздоганяє машину ППС, з якої по ньому стріляли, і піднімає її в
повітря. Коли показують машину, що йде вгору, надпис на капоті
змінюється на ДПС. Потім, коли машина падає вниз, напис знову
стає ППС. Глядач таку похибку помітив одразу. Хоча, в цьому
разі, сприйняття від фільму не змінюється, так як часові рамки
дотримані.
У процесі зйомок необхідно бути максимально уважними.
Зараз час критики. Кожна людина свідомо шукає вади і
похибки, а вже в кіно їх предостатньо. Розвиток нашого
кінематографу неможливо уявити без грамотності в процесі
виробництва картин. Це невід’ємна частина підготовки по-справжньому
гарного кіно.
Фільм, на який я йшла мені сподобався. Хоча я розуміла, що це
чергова среднепробная російська комедія – мелодрама. З надією на
світле майбутнє російського кінематографа я, швидким кроком попрямувала
додому, дуже вже хотілося ознайомитися з відгуками на посмотренный мною
фільм. Цікаво, як суб’єктивна думка людей на цю картину і
є людина, яка може дати реальну об’єктивну оцінку на нього.
Автор Воронцова Анастасія