Сольфеджіо, на уроках в молодших класах
Різноманітна і різнопланова діяльність педагога музичної школи служить рішенню головної задачі – удосконалення естетичного виховання учнів. Своєрідність нинішнього етапу розвитку суспільства накладає додаткову відповідальність за збереження душі кожної дитини. Найважливішим завданням, поставленим суспільством перед школою, є посилення морального компоненту в навчальному процесі: формування активної життєвої позиції, моральної чистоти, художнього мислення.
Вивченням дитини займаються багато науки – педагогіка і психологія, анатомія і фізіологія. Всім хто зайнятий вихованням дітей, знайомство з фактами і висновками, отриманими цими науками, звичайно важливо. Одна з наук, що вивчає дитину, а саме дитяча психологія, являє для тих, хто виховує дітей, особливий інтерес. Понад 100 років тому К. Д. Ушинський писав: «Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна насамперед пізнати її теж в усіх відношеннях». Кожна дитина це неповторний і тому безцінний світ. І суспільство має величезну довіру, вручаючи нам, педагогам, ці тендітні серця і душі.
Початок систематичного навчання в музичній школі є переломним моментом у музичному розвитку дитини. Його дошкільне виховання ґрунтувалося на образно-емоційному сприйнятті музики, включення в посильні для нього форми музикування: спів, танці, ігрові дії. Тобто для дитини – дошкільника гра була основною діяльністю. Як будувати навчально-виховний процес, щоб дитини, який хоче грати навчити вчитися? Необхідно направляти його активність таким чином, щоб, зберігаючи властиві цьому віку інтерес до гри, формувати потребу в здобутті знань.
Основним завданням музичної освіти є виховання художнього і зокрема музичного мислення. Це змішання сфери творчого спілкування людини з дійсністю.
На першому році навчання програма з сольфеджіо пропонує досить великий перелік тем, які необхідно пройти. Якщо на уроці за спеціальністю весь новий матеріал підтверджується конкретними музичними прикладами і грою на інструменті, то предмет сольфеджіо виглядає абстрактно. І тут дуже важливо, буквально з перших кроків, зацікавити дитину, не перевантажити його інформацією, дати новий матеріал непомітно, у формі гри, загадки, ребуса. Це може бути і гра «космонавта», «в листоноші», тобто все, що підкаже ваша фантазія (безумовно все ретельно повинно бути продумано педагогом перед заняттям). Інтонування ступенів по стовпцях можна представити як рух по драбинці в під’їзді будинку, а VII вступну щабель уявити «страшним» підвалом. Пояснення стійких і нестійких ступенів порівняти з рухом швидкою гірською річкою. I – III – V – це рятівні стійкі камінчики, які допоможуть перебратися на інший берег. Все це можна зобразити наочно.
У такій ситуації засвоєння дитиною нових знань і вмінь, формування його здібностей буде проходити не шляхом пасивного сприйняття, а в активній формі, в процесі різних видів дитячої діяльності. Важливо правильно організувати цю діяльність, збагачувати її зміст, надавати їй потрібні для вирішення навчальних завдань напрямки. Якщо те, що відбувається на уроці цікаво учня, то це дуже потужний двигун в пізнанні нового. На уроці сольфеджіо потрібні не тільки зорові і слухові враження, але також і відчутні, м’язові. У початкових класах багато місця відводиться наочним посібникам. Наприклад: під час вивчення нот скрипкового та басового ключів треба приготувати з альбомного аркуша нотний стан і нотки – гудзички. По-перше, це значно спрощує процес перевірки знання нот, так і дітям в ігровій формі запам’ятовування дається легше.
При проходженні тривалостей до уроку готується набір карток для кожного учня. Не секрет, що діти володіють навичками письма ще дуже слабо. Тому викладання ритмічного диктанту легше і простіше, ніж його написання. Та й заняття це дуже нагадує викладання кубиків в дитячому саду або вдома. А диктант записати в зошит можна вже після того, як вчитель перевірив правильність. Вже не кваплячись і акцентуючи увагу на правопис. Завдяки таким простим посібників у дитини зростає інтерес до занять. Пам’ять, увага, уява в цей час вплетені в діяльність дитини, в єдиний процес.
Хорошою перевіркою знання нот є барвисті плакати – ребуси з зашифрованими в них нотами.
Наприклад:
1. У Міші будиночок на горі, бузок цвіте там у дворі;
2. Ми милашки, ляльки – неваляшки;
3. Боягуз – зайчик сіренький під ялинкою скакав;
4. Розгулялося синьо море, хвилі в берег б’ють крутий.
Вивчаючи регістри і октави також бажано приготувати наочні посібники у вигляді карток і клавіатури. Головне завдання – всі діти повинні бути активними на уроці, а педагог повинен вміло керувати навчальним процесом.
Нерідко на уроках сольфеджіо до роботи залучаються діти більш здібні, організовані, наділені від природи хорошими музичними даними. Учні більш сором’язливі, невпевнені в собі, мають проблеми з интонированием часто залишаються «в тіні». Планомірне і послідовне формування музичного мислення, навичок точного інтонування можливе за умови систематичного включення дитини в навчальний процес. Хотілося б відзначити, що індивідуальні особливості здібностей залежать перш за все не від задатків (хоча непрямого впливу заперечувати не можна), а від особливостей навчання і виховання. Саме відмінності у способах навчання (у повсякденному житті часто не помічається) утворює відмінності в здібностях.
З власного досвіду можу стверджувати, що з «хворобою інтонування» можна успішно справлятися в 90% випадків. Зазвичай при підвищеній увазі до даного учня він задовільно інтонує до кінця 1 класу.
У зв’язку з великим навантаженням на першокласника з-за тривалості уроку, так як сольфеджіо передбачає урок тривалість 1 година 10 хвилин педагогу слід грамотно планувати роботу на уроці, постійно включаючи в навчальний процес гри, танці, тобто, пов’язані з рухом заняття.
У кінці кожної чверті для перевірки знань учнів проводяться контрольні уроки. Іноді, особливо в молодших класах, їх можна замінювати вікторинами. Для дітей процес змагання представляється досить цікавим. Тут немає скутості, супутньої контрольного уроку. Учень може проявити себе у всій своїй повноті. На вікторині і боязкий дитина, відчуваючи себе частинкою колективу, розкриється по-новому, піднісши педагогу чимало сюрпризів.
Варіантів вікторин – безліч. Це залежить від вашої фантазії і бажання. Думається вони особливо злободенні в молодших класах. Вікторини допоможуть дитині перейти від гри до навчання, сформують потребу в отриманні знань, допоможуть засвоювати знання шляхом активного сприйняття.
Мистецтво завжди адресується до особистості дитини. Воно відкриває перед ним широке вікно в навколишній світ. І нам необхідно допомогти дитині побачити цей світ прекрасним, добрим, красивим.
Автор: викладач теоретичних дисциплін вищої категорії МОУ ДОД ДШМ № 2 р. Балашова Пояс Тамара Михайлівна