fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Культура та мистецтво

Станковий живопис

У сьогоднішній статті я пропоную вам розглянути розділ в живопису під назвою – станковий живопис.

Станковий живопис – це живопис, виконаний на станку або мольберті. Поділяється за видами виконання, таких як темперний живопис та олійний живопис. Обидва цих способи характеризуються, насамперед, розходженням основи для пігменту. Темпера використовує для основи воду, а олійний живопис грунтується відповідно на олії і її похідних.

Темпера – від латинського «temperare», що означає – змішувати, пом’якшувати, приборкувати.

Темперні фарби в різні часи мали і різні основи для змішування пігментів. Наприклад, в античні часи для цього використовували яєчний жовток, а в епоху Відродження (Ренесансу) використовували яєчний білок, до якого додавали мед або фіговий сік. Але всі ці основи завжди розбавлялися водою, що й об’єднувало античні часи із середніми віками і Ренесансом.

Техніка роботи темперою дуже складна, фарби не можна змішувати, їх необхідно накладати тонкими шарами. Для досягнення переходу тонів необхідно накладати один шар на інший, виявлення об’єму через темперу досягається шляхом штрихування або зміною тону пігменту. Всі ці труднощі вимагають від живописця особливого складу характеру його листа. Для майстрів, що працюють за технікою темперного живопису характерна деяка жорсткість, чіткість і строгість виконання живопису. Великий плюс темперного живопису це, звичайно ж, рівномірне просушування на відміну від масляних фарб, що дають тріщини при усиханні.

Лак, що застосовується у темпері, виготовляють з смоли і конопляного соку, з допомогою нього живописці домагаються посилення блиску живопису.

Темпера, так само відрізняється від живопису, рельєфом положення фарби на полотні, там де художник хоче передати глядачеві більш світлі тони накладається більш тонкий шар, а де знаходяться тіні там вже представлені цілі рудникові поклади фарби, це розходження шарів і дає цікаву фактуру картини.

Якщо ж судити по часу походження олійного та темперного живопису, то в цьому відношенні, звичайно ж, виграє темпера. Перші згадки використання цієї техніки припадають на античні часи.

Живопис олією, прабатьком якого вважають Яна ван Ейка – голландського живописця епохи Відродження, спочатку був призначений для розпису дерев’яних статуй. І лише з часом властивості масляних фарб були помічені живописцями і застосовані для роботи з полотнами.

Порівняно з темперою техніка олійного живопису має велику перевагу, олійні фарби мають своєю основою різні масла, такі як лляну, макову, горіхову та інші олії. І ця особливість дозволяє живописцям застосовувати різні прийоми, більш сильно виявляти індивідуальні риси характеру майстра. Пов’язано це з тим, що олію можна змішувати в будь-яких співвідношеннях, накладати їх рядами і одна на іншу. Олійний живопис порівняно довгий час тримає колір і яскравість свого тону, він так само дозволяє художнику вибирати темп своєї роботи. І на кінець майстер може з легкістю грати рельєфом картини, писати як тонкими шарами так і жирними, густими, насиченими рельєфами.

Але є, звичайно ж, і мінуси в роботі з живописом маслом. Після деякого часу, коли більше, а коли і менше, фарби на полотні починають давати тріщини так звані кракелюри, відбувається це із за того що фарби з різними олійними основами мають різний термін висихання і масло з часом зменшується в обсязі. Втрачають колір, наприклад, біла фарба на основі свинцю, з часом починає жовтіти, фарби так само можуть мігрувати. Це так званий процес прояви поверх верхнього шару нижніх ґрунтових фарб. Всі ці особливості вимагають від художника ретельного вивчення матеріалу для того що б відтягнути всі ці негативні якості олійного живопису подалі в часі.

Ранні майстри боролися з цими проблемами шляхом поліпшення грунтовки і підбором фарб, в теперішній же час живописці використовують більш сучасні методи. Для того, що б зберегти свої роботи в первозданному вигляді, художники перед початком виставок покривали свої картини лаком. Раніше цей процес називався – Вернісаж, ця назва згодом перейшла на саме відкриття виставки.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *