Вогняне шоу

Дитячі мрії, учительство і туризм
У дитинстві Інна не те, що не замислювалася про створення театру вогню, але навіть не чула про існування фаєр-шоу. Дівчинка дуже хотіла малювати. Отже закінчила художню школу і мріяла поступити в художню академію. Але не судилося, бо одного таланту часто буває недостатньо.
– Оплата навчання, адже на державну форму вступити без підтримки доброго дядечка Скруджа практично не можливо, плюс проживання в чужому місті, плюс недешеві фарби … Для мене це великі кошти, – зізнається Інна. – Тому мрію відклала в ящик, і пішла вчитися в педагогічний, сьогодні без п’ять хвилин – вчитель географії, залишилося тільки захистити диплом. І з кистю не розлучилася, і з часом сподіваюся зробити виставку власних творів.
Вчителювати дівчині подобається, слухняні та неслухняні діти захоплюють безпосередністю. І все ж у майбутньому Інна Кирик хоче пов’язати життя з туризмом, оскільки і сама прагне світ подивитися і іншим показати.
З вогнем на «ти»
Полум’я робить те, чого хоче людина: звивається змією, розсипається іскрами, летить увись, малює химери … Коли артисти грають з вогнем, глядачі містерії завмирають від здивування, несподіванки і легкого страху. І справді диво, особливо коли дізнаєшся, що елементи фаєр-шоу Інна опановує сама.
– У світло вогню мене привів улюблений. Він займається історичною реконструкцією і запропонував спробувати приборкати полум’я. Спочатку було страшно. Та й ніхто достеменно не знав би цю справу, поруч не було, – розповідає Інна. – На щастя, є Інтернет, де можна знайти і докладні рекомендації, і відеоуроки. Вивчила досвід професіоналів, почала тренуватися. Коли відчула, що значить, зрозуміла, це захоплення всерйоз і надовго. А потім знайшлося ще кілька бажаючих і так народився наш театр вогню.
До речі, перший виступ фаерникив відбувся вже через місяць після початку тренувань. Їх запросили в дитячий табір на Бережанщині.
– Наші пої (кулі, які підпалюють, – авт.) Тоді були недосконалими, просто обмотані звичайною тканиною, під час виступу могли і розвалитися, а це вже трохи й небезпечно. Але ми впоралися. А ось справжнє бойове хрещення пройшли минулому на День міста. Тоді до нас в гості завітали професіонали зі Львова і ми разом виступали на подвір’ї Тернопільського замку. Мали можливість поспілкуватися і дізнатися більше про вогняне шоу.
Музика полум’я
Костюми і всі реквізити для дійства учасники створюють власноруч. Звичайно, та про безпеку не забувають. Всіляке може трапитись.
– Поки що, слава Богу, нещасних випадків не було. Весь одяг – тільки натуральний, бо фарба швидко загоряється і припикаеться до тіла, – пояснює дівчина. – Поки є тільки зимовий варіант костюмів зі шкіри. На літо хочемо придбати старовинні лляні або ситцеві сорочки.
А ось пої виготовляють з азбесту або кивлару. Останнього в Україні взагалі ніде не дістанеш, хіба що замовляти через Інтернет. І це обходиться недешево – дюйм варто кілька євро, а на обмотку однієї тільки кулі потрібно метрів три. Тому Інна використовує зазвичай азбест.
– Цей матеріал безпечний, при попаданні на шкіру не обпікає її, а ось дротик, яким прошивають азбест, може залишити незначний слід. Але під час виступу, за азартом таких маленьких неприємностей і не помічаєш.
– А як же рідні та друзі, не хвилюються? – Питаю.
– Батьки вже звикли до моїх екстремальних витівок, – посміхається Інна. – Так стрибки з парашутом, то ігри з вогнем, то святкування Нового року в печерах … А от друзі навіть не всі здогадуються, що за темними окулярами і чорними шатами фаерници ховаюся саме я.
Останній раз глядачі змогли побачити полум’яне шоу від Інни Кирик та її колег на відкриття туристичного сезону у Збаражі Родзинкою виступу стали вогняні малюнки з допомогою піротехніки. І хоча тривало це лише мить, і граціозні рухи артистів, музика і міріади іскор розсипалися золотистим дощем в темряві, запалили не одне серце.
новини тернополя
новини тернопільщини