Життя, час, майбутнє. Погляд художника.
Життя цікава річ. Кожна людина сприймає її по-своєму, так і художник відображає у своїх творах навколишню дійсність відповідно своїм поглядам. Спочатку – все нове, незвіданого і цікаво, чи то веселка чи захід сонця, нова мелодія або невідоме слово. З часом втрачається новизна і приходить осмислення навколишнього світу і його пристрої.
У дитинстві час тече повільно, і, здається, що завжди будеш таким же маленьким, а дорослий світ – щось далеке і незнайоме. Різниця в один рік – не прийнятний бар’єр. Попереду – довга і нескінченне життя, де живуть тільки хороші люди, де немає брехні і зради, а якщо й трапиться щось недобре, то, як у казці, завжди буде щасливий кінець.
Час. З віком сприйняття світу і часу змінюється. Час – то нескінченно тягнеться, то раптом помічаєш, що ти так довго чекав – давно вже позаду. Дні, тижні, місяці, роки, літо, осінь, зима, весна. Все, що було в минулому, – відомо і незмінно, але і майбутнє також незмінно і зумовлено, як і минуле, як би це дивно не звучало. Різниця тільки в тому, що майбутнє ми тільки намагаємося передбачити, але знати його минуле, не можемо, а тим більше змінити, не дивлячись на всі наші зусилля. Що має бути, те й станеться.
Коли дивишся на мурашник, створюється враження повного хаосу, але, насправді, все підпорядковано строгим законам, і кожен мураха знаходиться там, де має бути, і робить те, що повинен. Все це повною мірою відноситься до спільноти людей, і до кожної людини окремо. В житті все закономірно – цегла падає на голову саме тоді коли треба, і того, кому повинен впасти.
Майбутнє також незмінно і вирішено, як і минуле. Ми тільки думаємо, що у нас є свобода вибору, але це – ілюзія. Шукати загальнолюдський сенс життя – даремне заняття, кожен знаходить свій сенс, згідно свого виховання, культури, етичним, естетичним і моральним принципам. Будь-яка подія в житті – це просто подія. Життя – це просто життя. Людина звикла на все дивитися з різних точок зору; добре – погано, етично – неетично, гуманно – негуманно. І на те, як він дивиться на речі, впливає історична культура суспільства, в якому він живе, виховання і, звичайно, життєвий досвід. Що для однієї людини нормально і прийнятно, для іншого не може бути прийнято в корені. Так дієтичні вподобання племені канібалів – у нормальної людини сучасної цивілізації, крім жаху ніяких інших емоцій викликати не можуть. У людей не може бути однакових поглядів. Розповідь про одному і тому ж, у двох людей може бути абсолютно протилежним.
Кожен відстоює свою точку зору, вважаючи, що тільки він правий. У кожного своя правда. Багато залежить від погляду на життя, а вся справа в тому, що будь то погане або хороше, добре або зле, – це єдине ціле, і без одного не було іншого. Не впавши – не можна піднятися. Щоб піднятися – треба спочатку впасти. Без брехні не було б правди, без розлук не було б зустрічей, і без втрат не було знахідок. Так і без злочину ми не знали б, що таке покарання. Існування зла так само необхідно і неминуче, як і добра.
Смерть. На початку життя смерть здається чимось нереальним, але з часом звикаєш до її неминучості, хоча, змиритися з цим ніколи неможливо. Слідуючи простій логіці речей, здається, що хтось раніше народився, той раніше помре. До думки про те, що твої старші друзі, родичі, батьки, підуть раніше, – можна звикнути, хоча це і страшно, але ще страшніше і несправедливей виявляється смерть тих, хто молодший за тебе, а особливо, твоїх дітей.
Життя. Коли раптом ти усвідомлюєш, що ти сам побував там, звідки зазвичай не повертаються, і міг не повернутися,- то твій погляд на все навколишнє змінюється докорінно. Що здавалося головним – не суттєво, а дрібне і, здавалося б, незначне, виявляється, для чого треба жити.
Сходи в небо у кожного своя. У кого-то всього одна сходинка, а хтось йде і йде і ніяк не видно кінця, інший – побував на останньому щаблі – виявилося, що треба повернутися почати новий підйом
Олександр Полунін.
Більш докладно на: