Моя думка про блогах
В мережі інтернет з’явилася тенденція вигадувати свої фантазії. Всі горять бажанням зареєструвати собі сайт в мережі інтернет і займатися письменництвом. Мало хто бажає писати для людей,одні просто ллють воду на папір заради заробітку. Ось таких розплодилося просто жах як багато і писюльки їх не як інакше назвати як сміттєві блоги. Побачив у газеті, написав свою байку з інших блогів. Як кажуть в народі це безграмотний копі паст. Як виглядає щоденник і він створюється? Сайт свій можна назвати простою назвою струмок душі моєї. Сайт це свої особисті відчуття і своє аналізування різних подій. Своє відчуття проектоване на навколишнє нас реальність. Всі ми живемо існуємо спілкуємося, осягаючи оточуючих користуючись три почуття. Бачення світу , дотик світу та відчуття запахів. Ось для малого цього вистачить, щоб сформувалося просте уявлення про те що навколо нас. Але поглянути глибше або реально далі, то цих почуттів явно не чи утни зовсім. Цими почуттями можна керуватися на великих відстанях, а якщо з’явився інтерес довідатися або побачити, що приміром реально твориться за жахливо далеко від вашого знаходження, то як вгамувати потребу спраги знань в такій ситуації? В умовах розвитку глобалізації зовсім немає відмінності толь у Караганді, все одно про неї дізнаються і дуже швидко. Все телебачення. Один блогер почув, інший блогер написав, а третій у нього поцупив і так далі. Плітка розлітається зі швидкістю світла. Новина трансформується часом до невпізнанності. Намагаєшся зрозуміти, начебто одне і теж, а в реалі все якось перекручено і приделано багато “води” і новину то новиною не назвати. Звичайні авторські розповіді доходить до погляду ламера або інтернет-користувача, який сидить за багато сотень тисяч метрів від цього місця подій. Ви не думали від чого так відбувається? Чому автори блогів новину спотворюють с до не впізнаваності ? Чому від реального випадку практично на виході суцільний вимисел? Чому інтернет як в грі зіпсований телефон? Все реально просто. Всі хочуть бути першими. Всього то, якщо ти перший за запитами, то ти популярний, а це бакси і влада. Так хто ж не мріяв би бути при грошах і при владі над інтернетом при чому просто і легко. Зареєстрував собі свій журнал в мережі інтернет. З чого ж почати?Або у когось копальні пастить. Потім повідомив всім що є такий блог, став рекламою на своєму блозі торгувати і бакси рікою потекли. Далі все як по маслу. Коли грошей уже як у дурня фантиків . Власник власного інтернет журналу наймає фахівця і той строчить за нього і створює всяку ересть оптимізовану під який небудь пошуковик, що зовсім не є гуд. Інтернет завдяки політиці Гуглі і Яндекса і роботі письменників диво щоденників став літературним смітником. При бажанні знайти потрібну інформацію, то ти її просто не розшукаєш відразу. Все що завгодно будуть пошукові системи видавати за запитом (створити блог в мережі), але сервіси які реально виділять хостинг під ваш журнал у видачі при неодноразовій спробі побачити не з’являться. Справа в тому що у них не достатньо грошей на купівлю реклами і вони не б’ються з охочими які оптимізували свої горе сайти під цей запит і яким глибоко по барабану який до них користувач йде. Дуже часто популярні журнали їх власники не розкручують професійно. Ось приміром Луганський портал , там є щоденники,і багато чого ще, що я постійно читаю про що пишуть не багато зареєстровані там користувачі. І я вам скажу часом дуже цікаво пишуть, про те, як відпочивають. Простою мовою розповідають про своїх життєвих ситуаціях, я просто читаючи беру на озброєння чужий досвід і для мене це досить приносить відчутну допомогу. Блога цього ви не побачите на якомусь запитом зі словом щоденник, тому, що його не розкручують, просто це маленьке закрите співтовариство друзів пера та інтернету і їм немає потреби сурмити на весь світ, що ми такі ка ХАБР БАБР. Ось це блоги, ось це те що доктор прописав. Хочу запропонувати вашій увазі кілька вподобаних мені блогів Журнал Олександра Соколова про електроніку і Блог Ткаченко Олени про Феодосії.
Луганський портал