7 поширених помилок про психотерапії

За час свого існування психотерапія обросло безліччю міфів. Ми зібрали і розвінчали найбільш розхожі з них.
Словом «психотерапія» можна лякати — стільки навколо нього існує домислів. Хтось вважає, що похід до психолога — доля психічно хворих, хтось- що це в принципі безглузде заняття. Ці твердження, як і багато інших, помилкові. Нижче представлені і спростовані найбільш популярні з них.
1. До психотерапевтів ходять тільки психи
Це, мабуть, найголовніший міф про психотерапії. Хоча не раз говорилося: людей з психічними відхиленнями лікують психіатри. Усі інші звертаються до психотерапевтів для того, щоб розібратися в собі і свого життя. Привід для консультацій може бути звичайний: наприклад, бажання більше заробляти або налагодити стосунки з партнером.
Представник Американської психологічної асоціації Лінн Бафка (Lynn Bufka) радить навідатися до фахівця тим, хто відчуває, що не впорається з проблемами, і відчуває себе пригнічено.
2. Психотерапія — для невдах. Я сам можу вирішити свої проблеми
Якщо у людини знаходять пухлина, він звертається до хірурга, а не робить операцію самостійно. Те ж саме повинно відноситися і до головного людському органу — душі. Тому, якщо з нею не все гаразд, краще попросити допомоги у професіонала, ніж займатися самолікуванням.
Наталія Кисельникова, завідувач лабораторії консультативної психології та психотерапії Психологічного інституту РАО, підкреслює: ні читання професійної літератури з психології, ні медикаментозне лікування не замінюють терапію. Вміння спілкуватися з самим собою розвивається не через набуття нових знань, а в контакті з іншими. І жодна таблетка не допомагає знайти сенс життя.
3. Мій психолог — це мій друг
По-перше, одне не може виконувати функцію психотерапевта. І професор Фуллеровской школи психології Райан Хауэс (Ryan Howes) дає цьому кілька пояснень.
Перше полягає в тому, що навіть самий мудрий приятель не має професійної освіти, на яке психотерапевт може витратити до 10 років.
Друга причина — залученість друзів в міжособистісні стосунки, які виключають об’єктивність з боку одного і необхідну розкутість з боку іншого.
До речі, саме тому професійні терапевти ніколи не працюють з родичами і друзями.
Невірна і інша позиція: психотерапевт — це просто один платний. Як зазначає нью-йоркський психолог Аліна Герст (Alena Gerst), відносини між терапевтом і пацієнтом — це дуже своєрідна зв’язок, де другому приділяється набагато більше уваги, ніж першого. Вже цей факт заважає створенню справжніх дружніх стосунків.
4. Спорт може замінити психотерапію
Заняття спортом, звичайно, стимулюють викид ендорфінів, тобто є своєрідним антидепресантом. Але в цілому психологічні проблеми вони не вирішують. Навпаки, інтенсивні навантаження можуть бути відходом від труднощів і в підсумку призвести до фізичної травми.
Інакше справа йде, якщо спорт поєднується з психотерапією. Подібний активний метод, наприклад, практикує американський психотерапевт і тенісист Фелікс Трейтлер (Felix Treitler). Разом зі своїми пацієнтами він займається різними видами фізичної і творчої активності, в ході чого опрацьовуються ті чи інші емоції: від гніву і розчарування до радості і відчуття успіху.
5. Психотерапія займає багато часу
Це твердження швидше відноситься до психоаналізу. Крім нього є безліч інших практик, причому досить короткострокових. До того ж пацієнт сам може встановити тимчасові рамки своєї терапії. Зрештою, саме від його бажання багато в чому залежить її успіх.
6. Психологам потрібні тільки гроші
Райан Хауэс справедливо зазначає: люди, які хочуть збагатитися, швидше займуться бізнесом, ніж цілими днями будуть слухати про чужі проблеми. Це не означає, що психологу не потрібні гроші: як і будь-який професіонал, він хоче отримувати винагороду за свою роботу. Але також він хоче отримувати задоволення від неї. Головне завдання професійного психолога — допомогти пацієнту розібратися з його проблемою. Чим швидше і ефективніше він це зробить, тим успішніше буде себе почувати.
7. Мені не допомогла психотерапія, значить, вона не працює
Підстави, за якими психотерапія виявилася неефективною, бувають самими різними. Наприклад, клієнт може зробити такий висновок після одного-двох сеансів, коли ще не встановлений зв’язок з психологом і практика по-справжньому не почалася.
Інша причина — недостатнє залучення пацієнта в процес.
Багато людей вважають, що психотерапія чарівним чином вирішить їх проблеми. Але одного присутності на зустрічах недостатньо: потрібно наполегливо працювати разом з психологом.
До того ж слід пам’ятати: психотерапевт не володіє таємницею щасливого життя. Він не дає порад, а лише допомагає краще пізнати себе й інакше поглянути на світ.
Нарешті, ще одна причина неефективності терапії може полягати в тому, що людина просто не знайшов свого фахівця. Клінічний психолог і блогер Стефані Сміт (Stephanie Smith) стверджує: сумісність між терапевтом і клієнтом — головна запорука успіху практики. Вона важливіше, ніж регалії і кваліфікація лікаря, а також метод і тривалість терапії.
Висновок
В кінцевому підсумку практикувати психотерапію чи ні — особистий вибір кожного. Але він, принаймні, повинен ґрунтуватися на правильному уявленні про предмет. В іншому разі людина не тільки перебуває в полоні ілюзій, але і віддаляє себе від можливого вирішення проблем.