Анонімні дані не захищають від стеження
Гіпотетично анонімні дані з Інтернету розповідають про користувачів більше, ніж їм би хотілося. Розвідка німецьких репортерів з NDR (Norddeutscher Rundfunk) показує: завдяки цим даним можна легко ідентифікувати людей і розгледіти в деталях їх приватне і професійне життя.
Зокрема журналісти змогли вистежити майже три мільйони німецьких громадян: від їх сексуальних уподобань до фінансових операцій.
Діяльність в Інтернеті вказує на те, ким є користувачі: покупки, банківські операції, планування подорожі або порно – і все онлайн. На підставі цієї інформації мультинаціональні фірми роблять бізнес на мільярди доларів. Вони можуть відстежувати кожен крок користувача в мережі. Потім цю інформацію пакетами продають – нібито анонімно і без шкоди для користувача. Але проблема полягає в тому, що навіть анонімні дані часто змінюють.
Наприклад, нещодавно вченим вдалося визначити особистість і покупки близько мільйона власників кредитних коротким. І дослідження NDR надає приводи для хвилювання. Репортери застерігають: підводять не тільки фінансові операції, інші дані з мережі видають ще більш інтимні деталі життя.
Щоб продемонструвати, наскільки легко зіставити «анонімні» дані з конкретною особою, журналісти телепрограм Panorama і Zapp проаналізували масштабні і немов безіменні дані. Документи містили докладну інформацію про серпневу активність мільйонів Інтернет-користувачів. У цілому йшлося про понад 10 мільярдів веб-адрес, використаних майже трьома мільйонами людей з Німеччини.
Дістатися до інформації репортерам вдалося після створення фіктивної фірми, яка нібито спеціалізувалася в питаннях великих даних (Big Data). Відразу кілька фірм виявили бажання продати веб-дані про німецьких інтернет-користувачів – в кінці підприємство запропонувало проаналізовані дані як безкоштовну пробу.
Аналіз показав: з гіпотетично анонімних даних можна змалювати життя конкретних людей до самих інтимних деталей. Дослідники ідентифікували інформацію як про приватних користувачів, так і публічних – менеджерів, поліцейських, суддів, прокурорів і журналістів. Так інтернет-активність дозволила проникнути в поліцейське розслідування, сексуальні уподобання суддів, внутрішні суми продажів у медійних підприємствах і запити пошуку про хвороби, повій і наркотики. Дані дозволяють дійти висновку, коли окремі користувачі і де затримувався, тобто відтворити профіль пересування.
Наскільки «неприкритими» виявляються користувачі Інтернету, показує приклад одного гамбурзького менеджера. В його даних, крім усього іншого, був ряд посилань на онлайн–сервіс для зберігання, на який він залив документацію на будівництво будинку. Кожен, хто зайде на ці адреси, може отримати виписки з рахунку, архітектурні креслення, відомості про зарплату з вказівками на систему бонусів роботодавця, копію особової справи та детальні витяги з документів на банківський кредит.
При цьому імена та адресу менеджера і його дружини були такими ж доступними, як і номери їх телефонів та електронні адреси. Злочинці з цими даними можуть легко призначити особу чоловіка або ж шантажувати його деталями мережевих звичок, інформують репортери.
Як постачальникам вдається стежити за Інтернет-користувачами? Перш за все, завдяки так званим «розширенням» браузера. Ці маленькі безкоштовні програми рекламуються дуже практичними на кожен день, наприклад, щоб управляти скачуванням або перевірити безпеку веб-сайту.
Однак вони мають приховані функції шпигуна: раз їх встановиш, і програма у фоновому режимі зберігає всі відвідувані сайти користувачів на сервері, де вони накопичуються і прив’язуються до його профілю. Ця документація може продаватися, зокрема рекламної індустрії, щоб та організовувала цілеспрямовану демонстрацію рекламних оголошень.
Більшість підприємств заявляють про захист даних, мовляв, не визначають жодної приватної інформації, що дозволить вийти на особистість користувача. Проте розвідка NDR свідчить, що це неправда.