fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Технології

Безпілотники: технології таємного удару. nEUROn і ВАЕ Taranis

Незважаючи на те, що зростаюча роль безпілотної авіації, в тому числі ударного типу, загальновизнана, довгий час абсолютними лідерами в цій сфері залишалися США та Ізраїль. Компанії цих країн випускали і випускають широкий асортимент найбільш просунутих безпілотних літальних апаратів(БПЛА) військового призначення. Але часи змінюються, і Європа готова сказати своє слово.
В минулі місяці з’явилася інформація про те, що ряд європейських країн активізують кооперацію в галузі створення безпілотних систем – розвідувальних і ударних. У травні цього року в Римі відбулася зустріч міністрів оборони країн Європейського Союзу, де учасники наради ухвалили запустити програму первинних досліджень задля створення нового європейського БПЛА класу MALE (средневысотного БПЛА дальнього радіусу дії). До цього класу відносяться, зокрема, вже знаходяться на озброєнні апарати General Atomics MQ-1 Predator (США) і IAI Heron (Ізраїль). Міністри не приховували, що військові Євросоюзу хотіли б послабити залежність від безпілотних апаратів американського та ізраїльського виробництва. При цьому «континентальні» європейці віддають собі звіт в тому, що створювати «національні» БПЛА немає ніякого сенсу – в різних країнах ЄС є чимало аерокосмічних компаній, зусилля і компетенцію яких можна об’єднати максимально ефективно. Інший погляд у британців – вони в багатьох питаннях вважають за краще дистанціюватися від ЄС (поки зберігаючи членство в ньому), а їх військово-промисловий комплекс орієнтований більшою мірою на співпрацю з компаніями США.
Проти рівного противника
У цьому зв’язку цікава доля двох проектів, не мають, щоправда, відношення до класу MALE. Мова йде про важких турбореактивних безпілотних платформах, виконаних на основі сучасних технологій малопомітності і призначених для розміщення як розвідувального обладнання, так і ударних засобів. Це британський ВАЕ Taranis і проект nEUROn, здійснюваний консорціумом компаній, інтегратором в якій виступає французький концерн Dassault Aviation.
ВАЕ Taranis розроблявся концерном ВАЕ Systems вже досить давно, приблизно з 2005 року, а починався з задуму чисто розвідувального апарату. Поки британські інженери вели свої дослідження, намітився серйозний прогрес в області легкого високоточної зброї, та проект перекваліфікували в UCAV -«ударний безпілотний апарат». Наземні випробування почалися в 2010 році, а перший політ був виконаний у 2013-м. Коли БПЛА надійде на озброєння? Ніколи. Справа в тому, що Taranis не апарат, призначений для серійного виробництва, а тестова платформа, мета якої – відпрацювати всі існуючі на сьогоднішній день перспективні проекти у військовій авіації. Фактично поява Taranis має стати важливою віхою на шляху до авіації наступного покоління, і досі не ясно, чи буде вона пілотованої або безпілотної. Але вже на прикладі «демонстратора» можна зрозуміти, до чого рухається справа.
Ударні апарати, застосовувані в наші дні, насамперед це стосується американських Predator і Reaper, чудово дозволяють вести дистанційну війну і обстрілювати ісламських фундаменталістів в афганських кишлаках. В усіх куточках світу, де діє ударна безпілотна авіація, противник не має якісними засобами ППО, якщо взагалі ними володіє. Але для війни з тим, хто в західному
військовому лексиконі називається peer competitor, тобто з противником зі схожими бойовими можливостями, ці кошти мало підходять. Потрібні ударні БПЛА, які будуть здатні максимально таємно долати ППО, оснащену усіма потрібними засобами виявлення і поразки, і наносити високоточний удар в глибині території противника.
Апарат вирішує сам
Головне, що потрібно для досягнення цієї мети, – малопомітність, маневреність і автономність. Сполучені Штати вже давно веде роботи в області створення розвідувальних і ударних БПЛА за технологією «стелс». Досить згадати новітню розробку концерну Northrop Grumman – висотний розвідник RQ-180 (який має прийти на заміну RQ-170 Sentinel, сумно відомого тим, що був захоплений цілим і неушкодженим армією Ірану). Або Northrop Grumman Х-47В, створений в рамках програми розвитку ударних БПЛА авіаносного базування. Тепер цим шляхом пішла Європа. Taranis має характерний для «стелс»-апаратів корпус трикутної форми типу «літаюче крило». Хвостове оперення відсутня, єдиний турбореактивний двигун Rolls-Royce Adour захований всередині корпусу. Його існування видає лише трикутний повітрозабірник спереду, який робить апарат схожим на циклопа. Особливим чином зроблена система вихлопу, яка дозволяє мінімізувати теплову «сигнатуру» двигуна. Творці БПЛА відзначають відмінну маневреність апарату й високу автономність, включаючи повністю автоматизовані зліт і посадку, а також самостійність у діях при досягненні заданої мети. При цьому над апаратом завжди буде здійснюватись контроль оператора, причому команда людини отримає пріоритет перед машинними командами. Втім, особливо британські промисловці не говорять, і на питання про потенційний озброєнні Taranis відповідають посиланням на секретність. Всього пройшло три етапи польотів, у 2013-му, 2014-му та нинішньому році. Згідно офіційним заявам представників ВАЕ Systems, БПЛА показав кращі результати очікувалися. Однак у минулому році на авіасалоні в Фарнборо представники ВАЕ і французького концерну ” Dassault Aviation підписали угоду про спільну роботу над новим прототипом ударного безпілотника. Таким чином, британці відмовилися від повної автономності (ймовірно, з-за високої ціни власного проекту – близько ?200 млн) і вирішили поєднати свій досвід по Taranis з досягненнями континентальної розробки nEUROn.
Поруч з бізнес-джетом
БПЛА nEUROn став справжнім дітищем пан’європейської кооперації. У його створенні крім Dassault брали участь такі відомі компанії, як Finmecchanica-Alenia Aermacchi, Saab, Airbus Defence, а також ряд інших. Історія проекту, як і у випадку з Taranis, йде в середину 2000-х, однак перший політ відбувся тільки в 2012-м У цьому році БПЛА проходив серію інтенсивних випробувальних польотів, остання з них відбулася влітку на Сицилії. Про реальні цифри, досягнутих в ході випробувань, судити важко: про результати повідомляють лише в загальних словах. Творці апарату назвали тестові польоти повним успіхом.
Однак зримий доказ «продвинути» nEUROn було висунуто в березні минулого року. Апарат пройшов в єдиній формації разом з пилотируемыми літаками – бізнес-джетом Falcon 7Х і винищувача Rafale. Апарати пролетіли, тримаючись на заданій відстані один від одного, кілька сотень кілометрів над Середземним морем. Таким чином перевірялася здатність nEUROn автоматично зберігати дистанцію з іншими ЛА, не втрачати орієнтацію в просторі у випадку турбулентності, а також надійність каналів зв’язку, що сполучали nEUROn з наземним оператором.
Британський і європейський проекти багато в чому схожі. Обидва виконані за технологією «стелс», в обох БПЛА по одному мотору порівнянної потужності, обидва мають розміри, близькі до винищувачам пілотованої авіації. І там і там використані сучасні матеріали, що знижують помітність для локаторів і ІК-сенсорів, а також полегшують вагу. Рішення про спільний проект британських компаній та концернів з континенту говорить про те, що рух у цьому напрямку визнано вірним і так чи інакше через якийсь час Європа створить свою власну високотехнологічну безпілотну ударну авіацію, розраховану не лише на війну проти легко збройних комбатантів.
При цьому прогрес в області розробки важких безпілотників з ударними можливостями, може бути, не настільки технологічно просунутих, як Taranis і nEUROn, спостерігається і в інших країнах, зокрема в Туреччині, Китаї, Індії та ОАЕ. Чи зможе і як зможе відповісти на ці виклики російська авіаційна та оборонна промисловість, поки до кінця не ясно, хоча проекти ударних БПЛА, як відомо, є і у нас.
За матеріалами: Популярна механіка

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *