Чому ми розуміємо інших?

Поставити себе на місце інших людей – це здатність, якою маленькі діти повинні навчитися. Які частини мозку при цьому грають найважливішу роль, нещодавно з’ясували дослідники.
Згідно з результатами їх розвідки головну роль виконує спеціальне поєднання волокон, яке начебто шляху з’єднує дві частини мозку. Лише тоді, коли з’являється «шлях» для передачі даних між цими двома регіонами мозку, люди можуть відрізнити «я» і проекцію інших.
Поставити себе на місце іншої людини – це базова передумова для соціальної взаємодії. Дорослі зазвичай без праці розрізняють свої і не свої думки, але маленькі діти спочатку не мають цієї здатності. Лише у віці 3-4 років вони раптом починають розуміти, що інші можуть думати інакше, ніж вони. Спочатку дітям здається, що переконання не існують поза їх безпосереднього досліди. Але після третього року життя вони роблять великий крок у розвитку.
Шарлотт Гроссе-Висманн (Charlotte Grosse-Wiesmann) і її колеги з Інституту когнітивних і нейрологических досліджень імені Макса Планка (Лейпциг) нещодавно з’ясували, з чим це пов’язано.
Вчені хотіли дізнатися, які зміни в мозку дають можливість маленьким дітям приписувати певні твердження іншим. З допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) вчені дослідили, як розподілено біла речовина в різних ділянках мозку і як ці ділянки між собою з’єднані. Піддослідними були 43 дитини у віці від 3 до 4 років.
Отримані дані дослідники порівняли з результатами поведінкового експерименту – тесту на помилкові переконання. Вони перевіряли, чи здатні діти усвідомити, що інші люди часом переконані в тому, що насправді не відповідає дійсності.
Так випробуваним показували пару батончиків, всередині якої були олівці. Потім їх запитували, про що подумає інший дитина, коли побачить коробку. Діти, які ще не навчилися думки приписувати іншим людям, на це питання відповідали: «олівці». Ці випробовувані не звертали уваги на те, що інша дитина не знає про вміст коробки.
Сканування мозку і результати експерименту показали кореляцію. Щоб розрізняти «я» і проекцію іншого найважливішим є утворення спеціального поєднання волокон – Fasciculus arcuatus. У якийсь момент у віці трьох і чотирьох років волокна цієї структури так сильно розвиваються, що вона як шлях з’єднує дві важливі ділянки мозку: регіон в задній скроневій частці (він допомагає думати про інших людей та їх переконання) і ділянкою в лобовій долі мозку (через неї ми сприймаємо речі на різних рівнях абстракції), завдяки цьому ми можемо відрізнити думки інших й реальний світ.
Тільки тоді, коли ці ділянки з’єднані Fasciculus arcuatus, діти починають робити правильні припущення про погляди інших і розуміти, що інша дитина буде сподіватися на шоколадки в упаковці, а не олівці, інформують вчені. Цікаво, що нове утворення в мозку підтримує цю здатність, незалежно від того, наскільки добре розвинені інші розумові здібності дитини, зокрема кмітливість, розуміння мови, контроль над імпульсами.
«Сильно виражений Fasciculus Arcuatus також може бути причиною того, що власне людям краще вдається зрозуміти інших і їх реакції,– сказала Гроссе-Висманн. – Незважаючи на те, що і примати можуть поставити себе на місце іншого, однак в значно меншій мірі. Це, ймовірно, можна пояснити існуванням менш вираженою зв’язку цих волокон», – припустила висновку вчений.