Чому підліткам так важко обрати професію

Бути підлітком і так непросто, а тут ще й професію доводиться вибирати. У 14-15 років проблема набуває вселенський масштаб. Каталог статей дізнався у спеціаліста з профорієнтації, чому вибір дається настільки складно і як батьки можуть у цьому допомогти.
Марина Ковальова
Спеціаліст з профорієнтації. Веде індивідуальні консультації та курси, допомагаючи старшокласникам обрати свій професійний шлях.
Вимога обрати професію обрушується на дітей раптово, як стихійне лихо. Біда прийшла, звідки не чекали. Ще недавно так цікаво було фантазувати на тему «Ким я стану, коли виросту?», але вже в 14-15 років це питання приводить підлітків в жах. Адже вони ще не відчувають, що виросли, а рішення потрібно прийняти чи не негайно і, як їм здається, на все життя.
Ті одиниці, яким вдалося легко зробити вибір і повірити в нього, відчувають себе щасливчиками. І не дивно, адже автоматично для них вирішується багато проблем. Куди вступати? Які предмети здавати? Як краще готуватися до здачі ЄДІ?
Оточуючі помічають, що у цих хлопців підвищується впевненість у собі. Ще б! Вони тепер знають, хто вони. Майбутній лікар, майбутній психолог… не Дивно, що у них раптом підвищується мотивація до навчання. Батькам тепер не доводиться заламувати руки і погрозами домагатися виконання домашніх завдань. Дитина сам із захопленням вивчає будову черепа, похідні, готується до олімпіад. Батьківський рай стає доступний деяким з нас.
Але чому ж це щастя обходить стільки сімей? На практиці мені постійно зустрічаються одні і ті ж причини.
Причина 1. Їм нічого не цікаво
Соцмережі, тусовки, комп’ютерні ігри — ось джентльменський набір сучасного тінейджера, зовні пристойного дитини пристойних батьків. На інше не залишається ні часу, ні бажання. Але він вічно зайнятий як би справами. Вбудувати інше в його життя — це як вивести на орбіту новий супутник: колосальні витрати енергії, ресурсів і бажання, яких немає. Замкнуте коло.
Але, не отримавши досвіду, неможливо дізнатися, чи сподобається тобі це заняття. А час іде. Чим ближче закінчення школи, тим тривожніше на душі, тим вище тиск з усіх сторін. І зростаюче, за законами фізики, опір підлітка: «Відчепіться, я потім вирішу».
Чому так відбувається?
Нічого не хоче той, хто не вірить, що у нього вийде.
Тому «нічого не хочу» — це захист від болю, яку може принести невдалий вибір. Якщо зрозуміти, що блокує бажання підлітка розвиватися, проблема вибору професії вирішиться.
Причина 2. Вони цікавляться занадто багатьом
Батьки дітей з цією проблемою можуть нас не зрозуміти: стільки інтересів у дитини, а він вибрати не може?
«Драмгурток, кружок по фото, а мені ще й співати полювання…» — життя таких дітей захоплююча, нудьгувати ніколи. Але немає ніякої гарантії, що через рік інтереси не поміняються, а запас вчити всі предмети поспіль здатні далеко не всі.
Таким дітям непросто знайти справу життя, але зате воно точно буде нестандартним і дуже захоплюючим. І обов’язково на стику різних напрямків. Знайти щось, що об’єднує інтереси, — сама по собі цікава задачка. Цікавитеся спортом і психологією — придивіться до професії спортивного психолога. Намагайтеся спілкуватися з людьми різних культур і вам притаманний дослідницький азарт — подумайте про кар’єру фахівця з міжкультурних комунікацій.
Суперечливі інтереси ставлять завдання складніше. І тут важливо орієнтуватися на здібності і особливості мислення і характеру. Доведеться розглянути багато різних професій, у тому числі і нових, тільки зароджуються.
Причина 3. Вони не знають своїх здібностей і особливостей
Яскраві таланти легко помітити. Але ж мало хто може похвалитися вражаючими віршами, малюнками, успіхами в спорті або програмуванні. А п’ятірки з шкільних предметів не мірило здібностей. І потім, якщо дитина значно відрізняється від батьків, вони не в змозі гідно оцінити його.
Складність полягає ще й у тому, що природні задатки можуть виявитися непроявленими тільки тому, що їм не давали простору для розвитку.
Якщо в будинку не було фарб, ви можете ніколи не дізнатися, що у вашому дитині живе художник.
Це особлива насолода — виявляти різні здібності і особливості. Їх не потрібно оцінювати, їм потрібно радіти. Інакше ми формуємо у дітей страхи і невпевненість в собі.
Часто в ході консультацій з фахівцем батьки і діти з подивом помічають, як по-різному вони реагують на світ, сприймають інформацію, приймають рішення. І якщо раніше це було чинником стресу, то тепер стає приводом для взаємного пізнання.
Визнаючи будь-які здібності і відмінності своєї дитини, ми даємо йому благословення користуватися ними і розвивати їх.
Причина 4. Вони мало знають про професії
Це парадокс, але базові знання про професії довго залишаються на рівні дитячого садка. Дітей вчили на картинках відрізняти, що це кухар, а це — міліціонер. В школі пізнання не розширюються.
Спробуйте написати список з декількох професій і попросити дитину сказати, в чому суть кожної з них. Результати вас неприємно здивують.
Навіть про професії своїх батьків підлітки теж нічого не знають. Як показують опитування, вони назвуть організацію та/або професію. Адже нам колись розповісти про свою роботу, про свої досягнення, про те, як організована робота. А діти про це навряд чи дізнаються самі.
І ось незнайками вони приходять у дев’ятий клас, де з’являється предпрофильная підготовка. Чудова ідея за пару років виродилася у формальні предпрофильные курси — шість занять, які покликані познайомити учнів з трьома професіями. Ні попередньої підготовки, ні подальшого аналізу не передбачається. Вибирають їх підлітки частіше за компанію. В результаті знань про професії та інтересу у них не додається.
Міністерство освіти вважає, що зробив все можливе для знайомства школярів із світом професій, і умив руки. Ах так! Ще проводяться ярмарки-виставки навчальних закладів. Там учні тусуються у найяскравіших павільйонів, які передбачають шоу або роздачу безкоштовних сувенірів.
Ну, діти, тепер ви готові до одного з найважливіших виборів у своєму житті?
На жаль, ЗМІ також анітрохи не переймаються створенням цікавих програм для знайомства підлітків з професіями. Хоча при появі талановитих художніх фільмів різко зростає інтерес до професій харизматичних героїв. Але це процес стихійний, сподіватися на нього безглуздо.
Що з цим робити? Батьки, нам не залишається нічого іншого, як допомагати дітям знайомиться з професіями. Починати потрібно було давно, але краще зараз, ніж ніколи.
Чим ширше коло відомих професій, тим вище шанси, що підліткам вдасться знайти для себе щось підходяще.
Хоча багато дорослі теж не здогадуються про те, скільки професій на білому світі. Відкривайте професіограми, вивчайте разом зі своїми дітьми!
Причина 5. Вони не впевнені в собі і бояться зробити вибір
Навіть коли вже більш-менш визначився, зробити остаточний вибір буває нестерпно важко. Він сприймається як межа двох світів, за якою інше життя, інше оточення, можливості… А раптом це не те? А раптом реальність виявиться не такою привабливою? І життя під укіс? Від таких думок реально стає погано.
Ось цю фатальність необхідно допомогти зняти. Поясніть дитині, що поміняти професію і придбати нову можна! Тому нехай вибирає варіант, який викликає внутрішню радість, відповідає інтересам, здібностям і корисний людям.
Ніхто не знає, як складеться життя, але це не привід відмовлятися від цікавого вибору.
Потрібно вірити в краще, але і бути реалістом. Як багато людей пішли в програмісти або юристи, не маючи здібностей. І незважаючи на те, що комусь вдається жити безбідно, іншим та ж професія не приносить успіху.
Виникнуть труднощі. Обов’язково! Але, справляючись з ними, ми стаємо сильнішими. І це важливо.
Роблячи вибір, ми направляємо життя в певне русло. Але ми можемо його змінити при бажанні. Люди так роблять постійно.
Причина 6. Вони мають завищені очікування від професії
Уявлення дітей про життя складаються під дією кіноекрану. Тому від професії чекають, що вона забезпечить мільйонні гонорари і відпустку на яхті, як представникам шоу-бізнесу і епатажним героїв світської хроніки. На менше ми не згодні!
Такий інфантильний погляд на життя формує суспільство споживання. Вже воно постарався в цьому відношенні. Якщо у дітей пріоритети зміщені в бік гарного життя, значить, і працювати вони не захочуть. Для них брати добре, а віддавати — погано. І цей перекіс у світогляді потрібно допомогти подолати.
Віддавати — це щастя. Без нього не дається щастя отримувати.
Так, прагнути до висот потрібно. Але для цього доведеться прикладати зусилля самому. Можливі в житті періоди безгрошів’я, і це нормально. Спочатку варто навчитися вкладати сили, енергію, час. У тому числі і в освоєння професії.
Допомагайте дітям вибудовувати баланс «брати — давати». Це допоможе їм обрати таку професію, яка принесе радість, і гроші. Головне — правильно розставити пріоритети.
Як бачимо, питання вибору професії непростий. Підтримуйте дитину в цей складний період. Приділіть час та увагу, щоб пройти його разом. Повірте, він збереже почуття вдячності вам за це на все життя. А ви зможете зблизитися з ним, доторкнутися до його майбутньої — вже дорослого життя.
Звертайтеся до допомоги фахівців, щоб подолати труднощі. І все вийде!