«Дуже дивні справи» вдалися. Огляд яскравого емоційного третього сезону

У продовження є невеликі недоліки. Але їх повністю компенсує розвиток улюблених героїв, нові лиходії і гумор.
Вчора Netflix випустив довгоочікуване продовження однієї з найпопулярніших серіалів останніх років. Фантастичний хоррор «Дуже дивні справи» ще з першого сезону підкорив глядачів і навіть запустив цілу хвилю проектів у стилі ретро.
Після другого сезону очікування глядачів зросли до максимуму. Автори показали більш масштабну історію проникнення монстрів в наш світ, а фінал дав зрозуміти, що для взрослеющих героїв важливі не тільки ігри і взаємовиручка: приходить пора першого кохання.
Як і очікувалося, третій сезон продовжив всі розпочаті раніше сюжетні лінії — і це порадує фанатів серіалу. Але такий розвиток подій стало причиною змін, які сподобаються не всім.
У фіналі другого сезону герої вже більше обговорювали свої відносини, перший раз цілувалися і йшли на бал, а самий страшний монстр, якого потім назвуть Истязателем Розуму, сумно ходив десь далеко, натякаючи на свою другорядну роль.
І саме так побудовано продовження. Історіям дружби і любові приділяють все більше часу. І хоча вторгнення стає все небезпечніше і набуває нові лякаючі форми, з ним розбираються ніби мимохідь, не сильно відволікаючись від особистих справ.
По суті, «Дуже дивні справи» схиляються рівно до того ж, що відбувалося з «Грою престолів», «Доктором Хаусом» і багатьма іншими популярними проектами. Творці серіалу брати Дафферы тепер розвивають не сам сюжет, а саме персонажів.
Але тут це не настільки згубно для сприйняття. Автори як би заздалегідь виправдовують себе, натякаючи, що знімають не серйозну епічну фантастику, а забавну ностальгічну стилізацію. І тому «Дуже дивним справах» можна пробачити і ці кліше, і всі інші недоліки. Адже в цілому новий сезон вийшов яскравим, з великою кількістю гумору, безліччю посилань і дуже живий мелодраматичної складової.
Діти дорослішають, теми міняються
Одна з головних проблем довгограючих проектів про дітей — юні актори дуже швидко виростають. Це створювало проблеми навіть при зйомках «Гаррі Поттера»: до останніх фільмів таким, що подорослішало артистам було все складніше переконливо виглядати в образах школярів.
На щастя, у братів Дафферов немає ніякої літературної основи, обмежує фантазію. Саме тому теми серіалу дорослішають разом з героями. У першому сезоні друзів Уілла було цікавіше грати в «Підземелля і дракони». Тепер Майк і Лукас більше часу проводять зі своїми дівчатами, і навіть у Дастіна, за його словами, з’явилася перша любов. Хоча йому, звісно, ніхто не вірить.
Тільки Уїлл не хоче дорослішати. Його роль у третьому сезоні стала значно менше. Але, якщо вдуматися, ця сюжетна лінія не менш зворушлива, ніж історія Одинадцятою. Уїллу довелося дуже багато чого пережити, і тепер він хоче повернути все як було і просто грати з друзями. Але інтереси оточуючих змінюються.
Старші брати та сестри вже стикаються з зовсім дорослими проблемами: перша робота, плани на майбутнє, глузування з боку колег. І тут автори підкидають відразу два варіанти розвитку подій: за комедійну версію відповідають Стів і нова героїня Робін, за більш серйозну — Джон і Ненсі.
Щоправда, у другому випадку іноді занадто вже перегинають з темою утиски жінок. Але це явна відсилання до стереотипним сцен зі старих фільмів, де грубі чоловіки в офісах бачать в дівчатах виключно куховарок і прибиральниць.
Та й в цілому серіал іноді перебільшує теми нерівності. І якщо у випадку з Хопером емоційні і брутальні вчинки логічно (і комічно) розвивають характер персонажа, то конфлікт Майка і Одинадцятою виглядає занадто надумано і повчально.
А вже за всі важливі рішення і зовсім завжди відповідають жіночі персонажі. Звичайно, так і було задумано спочатку, але їх кількість зростає з кожним сезоном. До рішучих Джойс, Оді, Ненсі і Макс тепер приєдналася ще й новенька Робін, теж опинилася розумніший за всіх своїх друзів.
За весь сезон не залишається ні однієї пари героїв, які хоч раз би не посварилися і не помирилися. Але це найчастіше добре ховається за несподіваними колабораціями, якими прославився другий сезон. Дружба Стіва і Дастіна розвивається, і це стає кращою комедійною складової, а з певного моменту в їх компанії з’являється і зовсім несподіваний персонаж.
Оді логічно заводить подругу, і навіть образ Біллі перестав бути плоским: йому тепер відведено дивна, але важлива роль. А до фіналу з’являється і зовсім приголомшлива компанія з нового героя і одного другорядного, але колоритного персонажа з минулих сезонів — про них краще заздалегідь не говорити, щоб не зіпсувати задоволення від перегляду.
Інші ж повертають до першого сезону: всі ті ж компанії героїв паралельно розслідують різні справи. Звичайно, можна прискіпатися до зайвих збігами: кожен раз в центрі подій опиняються знайомі персонажі та їх близькі. І якщо у випадку Оді і Уїлла це зрозуміло, то всі інші просто опинилися в потрібному місці в потрібний час.
Але подібні розбори логіки підуть на відкуп тільки цинікам і занудам, адже решта напевно швидко поринути в динамічний сюжет.
Злі росіяни, економіка і нові монстри
Враховуючи, що головних лиходіїв показують на самому початку першої серії, не буде великим спойлером сказати, що тепер у справу вступили радянські військові. Але перш ніж писати гнівні коментарі про антирадянській пропаганді, потрібно зрозуміти, наскільки іронічно і своєчасно подана ця ідея.
Адже до 1985 році Америка і правда переживала чергову істерію, пов’язану з «червоною загрозою». Саме тому герої серіалу неодноразово згадують «злих росіян» та фільм 1984 року «Червоний світанок» про вторгнення радянських військ в США. Очевидно, що всі свої знання вони почерпнули з масової культури. Це ж підтверджує і прізвисько, яке Хоппер дає одному з учених.
Тут, до речі, виникне невелика проблема у тих, хто буде дивитися серіал в дубляжі: тема переведення руської мови втрачає свій сенс і стає не так смішно, як в оригіналі. Так що часом краще переходити на англійську доріжку з субтитрами.
Стереотипи про росіян тут — скоріше жарт над культурою США. А ось саму Америку критикують цілком серйозно. Однією з головних проблем у Хокинсе стає поява торгового центру, який при підтримці корумпованого мера розоряє власників приватних магазинів. А відбувається все дію напередодні четвертого липня — дня незалежності Америки.
Не менш цікавий і інший вигляд лиходіїв — вже з області фантастики і жахів. На них прямо натякають кадрами з культового фільму, який діти дивляться в кінотеатрі. Але що цікаво: навіть зло в новому сезоні все більше набуває людський вигляд, лише у фіналі дозволяючи побачити класичних монстрів.
Доводиться визнати, що містична частина в новому сезоні не отримала особливого розвитку. Про Мучителя Розуму говорять зовсім мало, а сам світ «зворотного боку» не розкривають зовсім. Герої просто в третій раз йдуть приблизно тому ж шляху: шукають прохід між світами і намагаються його закрити.
Напевно, хтось назве це самоповторами. Але і тут можна зробити знижку на жанр. «Дуже дивні справи» спочатку задумані як компіляція класичних сюжетів фантастики і жахів.
Відсилання і самоіронія
Знакових моментів поп-культури вісімдесятих у новому сезоні хоч відбавляй. Причому це стосується буквально всіх елементів. Саундтрек відмінно змішує класичні композиції Мадонни, Scorpions та інших зірок минулого зі стилізованої авторською музикою.
Картинка хоч і виглядає значно яскравіше, ніж старі фільми з заяложених відеокасет, явно копіює манеру зйомок з вісімдесятих. Причому в деяких сценах видно пряме запозичення операторських прийомів з класики: напевно гіки по всьому світу знову будуть робити нескінченні відеопідбірки подібних цитат.
А вже сюжет і особливо лиходії і монстри відверто списані з «Щось» Карпентера, «Чужого», «Вторгнення викрадачів тіл», фільмів Джорджа Ромеро, вже згаданого «Червоного світанку», «Термінатора» і ще десятка інших культових картин.
І автори яких показують на екранах кінотеатрів багато з цих фільмів, або вкладають їх згадування в уста персонажів. Вони ніби кажуть: «Це ні в якому разі не плагіат, а усвідомлені відсилання, щоб потішити публіку».
З такою ж іронією вони ставляться і до самого сюжету. І це виправдовує навіть згадані недоліки. В першу чергу всі нелогічні моменти виглядають набагато забавніше за участі дітей, які часто виявляються розумнішими дорослих, про що самі з подивом говорять. Серйозно причепитися можна лише до того, що занадто багато персонажів, які вже стикалися з надприродним, відмовляються вірити в те, що зло могло повернутися.
До того ж сюжет тут сильно зав’язаний на флешбеки. Герої не просто проходять один і той же шлях у кожному сезоні, а змінюються і розвиваються під впливом минулого. Дія точно так само більшу частину серій розділене на кілька сюжетних ліній: кожна компанія розслідує свою справу, а в кінці вони всі об’єднуються, щоб дати бій головному злу. Так, так вже було в першому і другому сезонах. А адже саме цього і чекали глядачі.
При бажанні в третьому сезоні «Дуже дивних справ» є до чого причепитися. Це і не отримала розвитку фантастична частина, і зайва мелодраматичність, і безпідставно затягнуті гумористичні сцени, і навіть зайве бажання відповідати сучасним соціальним темам.
Але все одно цей серіал залишається одним з кращих фантастичних і ностальгічних проектів останніх років. І новий сезон знятий ще яскравіше, персонажі розкриваються все краще, а знайомий сюжет захоплює не раптовими поворотами, а просто динамікою і дотепністю. Його легко і приємно дивитися, а всі недоліки помітні лише при подальшому осмисленні.
Читайте також
??????
10 аналогів найпопулярніших серіалів, які скрасять очікування нових сезонів
15 головних серіалів літа: раптове повернення «Беверлі-Хіллз, 90210», «Дуже дивні справи» і «Мисливець за розумом»
13 хорроров, від яких отримуєш більше, ніж очікував