fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Технології

Гормон щастя допамін впливає на харчування

Нейромедіатор допамін регулює харчову поведінку людини, впливаючи на його центр винагород. Нещодавно вчені з’ясували, як це відбувається.
Згідно з отриманими результатами, перший викид гормону щастя відбувається тоді, коли смачна їжа стосується мови. Другий раз допамін потрапляє в мозок, коли їжа досягає шлунка. Ця реакція також залежить від особистого бажання поїсти, повідомила команда вчених.
Дофамін, відомий як гормон щастя, – важливий нейромедіатор нервової системи. Насамперед важливу роль він відіграє для центру винагород, потрапляючи в кров, наприклад, тоді, коли ми досягаємо мети, до якої прагнули протягом тривалого часу, або коли певне прагнення або безпосередній погляд на нагороду мотивує до певної дії. Так, допамін вступає в дію тоді, коли учень отримує «відмінно» з математики і радіє, а також коли курець прикурює довгоочікувану сигарету.
Також допамін керує потребою в їжі. Але як саме медіатор контролює харчову поведінку людини? Щоб це з’ясувати, вчені на чолі з Марком Титтгемеером з Інституту досліджень обміну речовин імені Макса Планка в Кельні пригостили своїх піддослідних молочним шейком. Поки учасники насолоджувалися напоєм, команда вчених спостерігала за викидом допаміну в їх мозку.
З’ясувалося: перші молекули дофаміну мозок викидав тоді, коли шейк тільки потрапляв на мову випробовуваних. Як тільки напій досягав шлунка, нейромедіатор виділявся вдруге. Так дослідження підтвердили покази попередніх розвідок, повідомив Титтгемеер: «Експерименти на мишах доводили: їх мозок розумів, коли їжа досягає шлунка. Наші дослідження показують, що це стосується і людини».
Крім того, вчені виявили взаємозалежність між індивідуальною потребою і викидом гормону щастя. Так, якщо учасники демонстрували особливо велике бажання випити напій, в їх організмі викидалося більше допаміну – але тільки протягом початкового етапу, коли напій знаходився в ротовій порожнині. Коли ж він досягав шлунка, то, як не дивно, виділялося менше нейромедіатора.
«Отримані дані засвідчують, що наше бажання тісно пов’язано з рівнем дофаміну. Якщо другий викид допаміну – коли їжа вже в шлунку – не наступає, ми можемо їсти далі, поки це не відбудеться», – пояснює співавтор дослідження Гайко Бакес ймовірні наслідки виявленого явища.
В ідеальному варіанті споживання енергії і приймання їжі повинні бути врівноважені. Якщо ж сигнали винагороди не узгоджуються з цим рівновагою, це може привести до появи надмірної ваги та ожиріння, відзначають вчені.
Можна вважати контроль за викидом допаміну вірогідним вирішенням проблеми зайвих кілограмів? «Все, на жаль, не так просто, – констатує Титтгемеер. – Досі неясно, як сигнали організму впливають на наші дії, як, наприклад, на них можна впливати когнітивно – це ще треба дізнатися в процесі подальших досліджень».