Як Інтернет «пожирає» гроші
Як відомо, ресурси (будь-які – фінансові, матеріальні, інтелектуальні) коштують грошей, і часом досить чималих грошей. Це трудноопровержимое загальне положення, з якого можна зробити власний висновок: використання інтернет-ресурсів необхідно контролювати так само, як і використання будь-яких інших ресурсів.
З плином часу проблема контролю доступу до Інтернету постає все гостріше: зростає не тільки кількість підключених організацій, але й ускладнюється їх структура, з’являється все більше філій та віддалених офісів, яким потрібен доступ в Мережу. Все більшого числа співробітників потрібні у їх діяльності інтернет-комунікації, і все більше у цих працівників особистих інтересів у Мережі. Тим більше, що в Інтернеті чого тільки немає, і не завжди наявне корисно для суспільства і роботодавців. Проводилося і проводиться велика кількість різноманітних досліджень контенту, що циркулює в Мережі, і отримані результати сходяться до спільного висновку: основне наповнення інтернет-серверів – всілякі непристойності і розваги, а даних, які претендують на звання “Інформація”, не дуже-то й багато. Відповідно, при безконтрольному і нерегульованому доступі, за узагальненими даними тих же досліджень, персонал фірм і компаній тільки у чверті випадків звертається до робочих даними, ще чверть відвідувань сайтів мають сумнівну корисність і половина трафіку витрачається на розважальні ресурси та особисті потреби працівників, до робочого процесу не мають ніякого відношення.
І якщо анекдоти читають у середньому 5 – 10 хвилин у день, то всілякі соціальні мережі набагато більш привабливі. І як тільки менеджери виконують свої посадові обов’язки, якщо на їх моніторах сторінка «Вконтакте» відкрита? Адже цілком можна відволіктися на клієнта і пропустити чергове повідомлення на стіні від колеги з сусіднього відділу. Але якщо серйозно, то в Англії, наприклад, втрати від відвідувань соціальних мереж в робочий час стоять 2.24 млрд. доларів і працівники «зависають» у них більше, ніж на 40 хвилин у день ). Добре, якщо просто втрачають робочий час (яке, між іншим, варто роботодавцю певних грошей) – цю втрату, може бути, надолужать (якщо, звичайно, техпроцес дозволяє), так і відпочити, розслабитися (в розумних межах, у ра-зум-них!!) не завадить. Однак, утягивая з мережі черговий хіт або рінгтон, наївний офісний планктон мимоволі відкриває лазівку численним зловредів. У 2008 році учасники «Вконтакте» стали жертвами хробака, організуючого розсилку з машин користувачів посилань на заражені ресурси по e-mail. І ця подія може спричинити за собою розгляду з провайдером (бо спам – зло). Але якщо проблеми з провайдером вирішувані, то як бути з вірусами кшталт таких, як “Melissa”, який примудрився завдати шкоди більш ніж на мільярд доларів (Computer Economics, 2000)? Свій «творчий» шлях він почав з сайтів для спілкування.
Припустимо, рівень сучасних антивірусів дозволяє протистояти вірусним атакам. Враховуючи це, киберзлодеи не дрімають – на думку фахівців WatchGuard Technologies (WatchGuard Technologies, 2009, , атаки на користувачів будуть спрямовані з звичних і не викликають підозр сайтів, які непомітно заражаються SQL-ін’єкціями метою подібних вторгнень все частіше стають особисті і корпоративні (в тому числі ті, що становлять комерційну таємницю) дані користувачів.
Даний текст не є прихованою рекламою якогось антивірусу, як могло здатися. Зовсім ні. Всі і так розуміють, що антивіруси і фаєрволи – must have (повинні бути). Небезпека, що виходить від неосвіченого і неконтрольованого використання Інтернету в корпоративному секторі, не тільки у вірусах і мережевих атаках. У зв’язку з цим автору прийшов на пам’ять діалог з відомого сайту : «Ти чому з цієї роботи не йдеш? Там зарплата копійчана. – Зате там швидкий безлімітний Інтернет, і ніякого контролю». Ось як-то так – деяким «энтузазистам» безконтрольність дорожче доходів. Припустимо, внаслідок закачування чергового блокбастера подібним безвідповідальним працівником бухгалтерія не може провести електронний платіж, тому як канал зайнятий – і це явний і прямий збиток від нецільового використання службового інтернет-каналу, який добре ще якщо буде дорівнювати вартості «лівого» трафіку, а то і неустойки від партнерів можливі. А якщо товариш нічого особливого не качає – ну в асьці побовтав, ну пару роликів подивився прикольних, «однокласників» відвідав, анекдотец свіженький про улюблену тещу прочитав, а тут і обідню перерву підійшов – і що? Саме – ніщо. Ніякої корисної роботи не зроблено, а адмін після обіду комп’ютер від вірусів чистить. Як в цьому випадку збиток порахувати? Один і тридцять вісім мільярдів – звичайно, вражає, але це в масштабах цілої держави, причому навіть не Росії. Як визначитися з втратами в конкретній організації? Відповідь можна отримати на тут все просто і зрозуміло, а головне – результат цілком репрезентативний. І можливо, отримана цифра латентних втрат спонукає перекрити халяву неробам і ще одну лазівку для вірусів.
Ігор Маркелов, iMarkelov@inbox.ru