Китай створює хороші умови для іноземних стартапів

Китайські міста змагаються за іноземних бізнесменів, пропонуючи гроші, офіси, логістичні послуги і навіть меблі.
Коли Марія Вейхман, засновниця російського кредитно-скорингового стартапу «Скориста», замислилась над розширенням за кордон, першим їй на розум прийшов Китай. Роботи там непочатий край, вважає Вейхман, адже дві п’ятих китайців не мають кредитної історії. Вона відкрила офіс у державному бізнес-інкубаторі Tianfu Software Park в столиці провінції Сичуань, місті Ченду, де міська влада «пропонує майже все дарма». Додаткові вигоди включають цілий ряд позицій — від офісних приміщень, найнеобхідніших меблів і логістичних послуг до детального консультування по методам ведення підприємницької діяльності.
Ченду хоче зрівнятися з Пекіном, Шанхаєм і Шеньчженем, які зараз належать до іншої підприємницької ліги: разом на них припадає більше ніж сотня «єдинорогів», або ж приватних стартапів вартістю понад $1 млрд. Цей місто на південно-заході країни в 2016 році виділив 200 млн юанів ($30 млн) в Фонд інновацій та стартапів для іноземних компаній і виділяє до 1 млн юанів готівкою закордонним стартапам та спільним підприємствам з високим рівнем капіталізації. Якщо ж засновники відносяться до «міжнародним топ-талантам» (лауреати Нобелівської премії), то стимулювання зростає до 100 млн юанів.
У минулому році в березні хайтек-зона Ченду відкрила представництво з надання послуг для стартапів, заснованих експатами включно з реєстрацією підприємства. Там вже працює близько 3 тис. іноземців, багато з яких ведуть власний бізнес. Інші міста вводять щось схоже. Пекін і Чженьцзян відкрили і щедро фінансують центри для іноземних підприємців. І хоча влада, можливо, більше зацікавлена в тому, щоб залучити підприємливих «морських черепах» (так тут називають китайців, які народилися або отримали освіту за кордоном), але і допомагає китайським громадянам іншої етнічної приналежності. Щонайменше у 10 провінціях нова імміграційна політика полегшує процес отримання візи. Іноземці, які закінчують китайські університети, можуть отримати дозвіл на проживання на строк від двох до п’яти років з позначкою «стартап». За умови відповідності визначеним критеріям іноземці, які живуть у Китаї і працюють в нових компаніях, можуть подавати документи на отримання дозволу на постійне проживання. У технологічному хабі Чжунгуаньцунь 353 іноземним громадянам вручили «зелені карти» з 2016 року. Тамтешній державний бізнес-інкубатор Zhongguancun Inno Way у 2017-му виростив 878 стартапів; 121 з них був заснований іноземцями або «морськими черепахами».
На шляху іноземних підприємців все ще є три великі перешкоди. Незважаючи на зусилля великих міст полегшити процедуру імміграції, отримати візу для багатьох засновників фірм і досі нелегко. Вейхман вже кілька місяців отримує відмову майже без пояснень і змушена щомісяця курсувати з Москви в Ченду і назад. Жорсткий контроль над інтернетом також зменшує результативність заснування та ведення бізнесу. Іноземні підприємці важко адаптуються до інтернет-середовищі всередині «великого китайського брандмауера», де заблоковані Google, Twitter і безліч інших сервісів. Незважаючи на наявні кошти з бюджету Ченду та інших міст, знайти належне фінансування також залишається проблемою. Контроль над капіталом ускладнює інвестиції в іноземний бізнес для венчурних капіталістів, які працюють з юанем; їм зазвичай потрібно створювати спільне підприємство з китайським громадянином. Місцеві інвестори, як правило, віддають перевагу підтримці чисто китайських підприємств.
Але інші плюси Китаю дуже великі. «Навіть нішевий ринок у цій країні чималий», — говорить колишній британський банкір Грейг Чарлтон, який з 2014 року управляє веб-сайтом з продажу квитків 247tickets.com. Завдяки перспективам такого інтернет-бізнесу в Китаї навіть недосвідчений підприємець начебто Чарлтона має можливість співпрацювати з найбільшими концертними промоутерами.
Ще один магніт — невичерпні ресурси талантів. Через це, наприклад, провайдер ринкових даних і прогнозів App Annie, спільно заснований групою європейських підприємців в Пекіні, залишив у цьому місті свій дослідницький центр, хоча штаб-квартиру переніс в Сан-Франциско. Коли японський підприємець Стюарт Ода став співзасновником аграрно-технологічної компанії Alesca Life в Пекіні, він зауважив, що молоді китайські керівники незрівнянно більше готові піти на ризик зі стартапом, ніж японці. Низькі витрати на працю, а ще пільгова земельна та податкова політика також сприяють стартапам. У сфері інтернету яскравими прикладами таких компаній, заснованих іноземцями в Китаї, стали популярний туристичний портал Qunar.com і Tudou.com, який в 2012 році злився з ще одним стартапом Youku і перетворився в найбільшу в Китаї платформу для потокового відео.
Звідки ж таке трепетне ставлення до іноземним підприємцям?
Лінь Тао, один з керівників хайтек-зони Ченду, має просте пояснення. Це місто хоче до 2025 року перетворитися в космополітичний кшталт Нью-Йорка чи Лондона. «І передумова для цього — зібрати таланти з усього світу», — говорить він. Ще один підприємець, президент «тренувального табору» для стартапів Startupbootcamp China Стівен Тон посилається на бажання держави розвивати передові технології. Він також хоче просувати позитивний імідж Китаю, зауважує він, а це набагато легше зробити зі стартапами, ніж з відомими мультинаціональними компаніями.