Між «треба» і «хочу»: як перестати жити чужим життям і знайти себе справжнього

Розповідаємо, у чому різниця між роботою, кар’єрою і покликанням, а також про те, як навчитися слухати свої бажання і жити тим життям, яку ви для себе хочете.
Ми різні. Тридцятирічні жінки. Двадцятирічні чоловіки. Студенти. «Бідні» мільйонери. Вчителі. Програмісти. Музиканти, притворяющиеся адвокатами. Поети, які люблять водити автобус. Люди, які розуміють, що робота завела в глухий кут, і люди, вдячні долі, що є хоч якась робота.
Ми різні. Але у нас спільна біль. Ми не використовуємо свої здібності по-справжньому.
Одного разу Ель Місяць (Elle Luna), художниця і дизайнер, написала про це есе — «Між треба і хочу». Про те, як знайти свій шлях і зрозуміти себе. Через пару тижнів цим текстом поділилися 5 мільйонів чоловік. «Цей текст змінив моє життя», — прокоментувала одна жінка. «Кидайте все, чим зараз зайняті, і читайте цю статтю», — писала інша. А потім з’явилася книга. Красива. Надихаюча. Якою хочеться ділитися.
Сьогодні ділимося тим, що зачепило. Так що кидайте все. І читайте.
Робота, кар’єра чи покликання?
Ель працювала над стартапом, коли відчула, що прийшла до «перехрестя». Роботи було багато, але весь вільний час вона присвячувала малювання. Обидва світу були для неї однаково цікаві, але що вибрати?
Одного разу Ель побачила виступ Стефана Загмайстера (Stefan Sagmeister), дизайнера з Нью-Йорка, на всесвітньо відомої конференції TED, в якому він показав різницю між роботою, кар’єрою і покликанням.
Ель задумалася: а що було в її житті? Вона зрозуміла, що хоче мати таку роботу, яка була б одночасно і кар’єрою, і покликанням. Після запуску стартапу вона написала заяву про звільнення і повністю присвятила себе малюванню.
А чого більше у вашому житті? Роботи, кар’єри чи покликання?
Письменник Томас Еліот працював у банку. Курт Воннегут продавав машини. Один з найвидатніших композиторів сучасності Філіп Гласс став заробляти на своєму покликанні лише 41 рік. Прем’єри його творів проходили в Метрополітен-опері, а він продовжував працювати сантехніком.
Будь-яка робота заслуговує поваги. Якщо ви працюєте лише для того, щоб оплачувати рахунки, це непогано. І те, що ви хочете знайти своє покликання, не означає, що потрібно кидати роботу. Тут немає протиріччя.
Але важливо замислитися: що ви зараз робите?
Треба і хочу
«У житті є два шляхи: „треба“ і „хочу“. Ми приходимо до цього перехрестя знову і знову. І кожен день вибираємо», — пише Ель в своїй книзі.
«Треба» — це уявлення інших людей (в основному, близьких — батьків, сім’ї) про те, як нам слід жити. Це їхні очікування з приводу наших вчинків, думок і життя в цілому. Все це руйнує наше власне «я», змушуючи жити зовсім не так, як ми б хотіли. Вибираючи шлях «треба», ми обираємо життя заради інших, життя передбачувану і без зайвих хвилювань.
А що таке «хочу»?
«Хочу» — це те, чим ми є без масок і нав’язаних установок. Це все те, що ми відчуваємо в глибині душі, що ми любимо і у що віримо. Це все наші справжні бажання, мрії, захоплення. «Хочу» дозволяє нам розкривати свій потенціал, прагнути до власним ідеалам.
Йти по шляху «хочу» важче, адже незрозуміло, що нас чекає в цій подорожі. Немає жодних гарантій, тільки щоденна важка робота і постійне подолання себе. Але при цьому вибирати «хочу» — значить жити насиченим і усвідомленої життям. Бути щомиті тут і зараз. Це життя, повне захоплення і радості.
Адвокат Джон Грішем щодня прокидався о 5 ранку і перед роботою сідав писати оповідання про страшні злочини. Він дотримувався «хочу» протягом довгих років і не здавався, отримуючи відмови в публікації своєї книги. Врешті-решт він отримав позитивну відповідь, і сьогодні його ім’я знають в кожному будинку.
Яким шляхом ви йдете? «Треба» або «хочу»?
Звідки береться «треба»?
Здавалося б, робити те, що ми хочемо, так просто, але чому ж ми не робимо цього кожен день?
Ми зростаємо у середовищі, де всі навколо постійно говорять, що нам робити. Нас вчать, що можна робити і що не можна. Ми успадковуємо переконання і світогляд близьких людей. Але іноді ми слідуємо чужого шляху «треба» набагато довше, ніж планувалося. Ми несподівано усвідомлюємо себе дорослими людьми, що живуть не так, як хотілося б.
Для того щоб вибратися з полону «треба», спочатку потрібно усвідомити, що ми в ній перебуваємо. Візьміть аркуш паперу і складіть список, що складається з речень, які починаються на «мені треба…», «я повинен…», «мені завжди було треба…», «мені ніколи не треба…». Не вагаючись, пишіть все, що звучить у вашій голові.
Тепер поставте кожному пункту списку по три питання:
Без жалю виключіть все, що вам не підходить. Життя надто коротке, щоб витрачати час на те, що ви не хочете робити.
Як йти по шляху «хочу»?
А що, якщо ми не знаємо, що нам подобається і чого ми хочемо? Пограйте в мрії.
Кожен раз, коли у вас в голові з’являється якесь бажання (або мрія), записуйте його на стікері і приклеюйте де завгодно. Ваші бажання можуть бути дивними, грандіозними, корисними або дурними. Головне — ловіть їх і записуйте. Так ви будете частіше чути те, що хоче ваше серце. Те, що буде звучати частіше і голосніше, — це і є ви самі.
Два некролога
Уявіть, що ви постаріли, померли і про вас пишуть у газеті. Що там буде написано, якщо ваше життя буде йти так, як вона йде? Запишіть все, що надумали. Вам це подобається?
А тепер напишіть такий некролог, який ви б самі собі хотіли. Якою була б ваша життя? Ким би ви були? Турботливою матір’ю, героєм країни, великим винахідником чи все разом? Не соромтеся у своїх мріях.
Порівняйте ці два некролога і подумайте над тим, що ж вам потрібно змінити в своєму житті, щоб другий став реальністю.
Як почати?
Лао-цзи сказав: «Подорож у тисячу миль починається з одного кроку». Як тільки ви усвідомлюєте, чого ж ви хочете насправді, почніть потихеньку діяти. Не потрібно відразу кидати роботу і витрачати весь свій час, наприклад, на письменство. Це нерозумно, адже вам потрібно на щось жити і щось їсти. До того ж такий підхід тільки введе вас в ступор. Просто кожен день робіть те, що любите. Знаходити щодня 10-15 хвилин для самого себе нескладно.
Слухайте своє серце і робіть все, що вона звелить. Навіть якщо це здається абсурдним або безглуздим.
Ваше життя належить вам. Але тільки якщо ви самі біля керма. Ідіть по шляху «хочу» кожен день. Десять хвилин можна знайти завжди. Десять хвилин, поки кипить чайник, — вперед! Десять хвилин у пробці — вперед!
Що ви виберете? Треба? Хочу?
P. S. Читайте те, що надихає. На електронну версію «Між треба і хочу» знижка 50% до 13 червня — тільки для читачів Каталогу. Промокод — XO4Y.