Мозок без тіла і безсмертя — а чи потрібно нам взагалі «вічне життя»?

Людство ніяк не може прийти до згоди щодо точного визначення моменту смерті людини.
Дехто вважає, що людина є суто психологічною істотою, тому може «жити» окремо від тіла, за умови збереження його спогадів і особистості. Згідно іншої точки зору, людина є невіддільним від цілого організму – всього його тіла, складається з клітин, тіла, кісток і органів. Тому, навіть якщо особистість і спогади залишаються живими, мова йде, в кращому випадку, про психологічний дублікат людини.
Дебати між прихильниками цих та безлічі інших теорій розгорілися з новою силою протягом останнього місяця, після того як група вчених з Єльського університету, США, повідомила, що підтримувала життя в відокремлений від тіла мозку свині протягом 36 годин. Пропонуємо більше деталей за матеріалами іноземної преси.
Мозок, воскресни
На нещодавній зустрічі в Національному інституті здоров’я США невролог Ненад Сестан (Nenad Sestan) з Єльського університету повідомив, що його команда успішно реанімувала мозок свиней, забитих на м’ясо. Вчені експериментували з понад сотнею мізків, відновлюючи кровообіг за допомогою системи BrainEx, що складається з насосів, обігрівачів і мішків штучної крові, зігрітих до температури тіла. Таким чином ученим вдалося «воскресити» мозок на 36 годин. Слід визнати, що мозок свиней не відновив свідомості, однак Сестан заявив, що відновлення свідомості – можливо. Навіть більше: за словами вченого, ця техніка може працювати на мізках приматів (а значить і людини), а мозок можна зберігати живим як завгодно довго.
Таке наукове звершення пропонує вченим новий спосіб вивчати цілий, неушкоджений мозок в лабораторії у приголомшливих деталях. Ганна Девор (Anna Devor), невролог з Каліфорнійського університету Сан-Дієго, ознакомленная з результатами роботи колег, стверджує, що їх досягнення стануть у нагоді науковцям, які працюють над складанням атласу мозку. Сам Сестан визнає, що хірурги з Єльського університету вже питали його про те, як ця технологія може використовуватися в медицині. За словами фахівця, такий мозок може стати об’єктом тестування екзотичних онкологічних ліків і гіпотетичного лікування хвороби Альцгеймера, що є надто небезпечним для випробування на людях.
Це наукове досягнення відкриває нові можливості в розвитку напрямку продовження життя. І стає об’єктом численних етичних питань.
«Ці мізки можуть бути пошкоджені, але якщо клітини – живі, ми говоримо про живий організм, – пояснює Стів Хайман (Steve Hyman), директор з психіатричних досліджень в Кембриджі, штат Массачусетс. Вчений стверджує, що схожість методу збереження мозку з методами збереження органів для трансплантації, як, наприклад, серця або легенів, може призвести до помилкового розгляду технології як способу уникнути смерті. – Дехто може сказати: “Притримайте мій мозок, поки не знайдете підходяще тіло”, але такі сподівання є недоречними, принаймні зараз». За словами Хаймана, трансплантація мозку в нове тіло поки що неможлива.
Експерти вже попереджали, що людина, якій колись проведуть першу пересадку голови в світі, може піддатися страшної долі. Антоніо Дамасио (Antonio Damasio), філософ і нейробіолог, аргументує, що мозок і тіло людини постійно взаємодіють між собою. Кожен мускул, нерв, суглоб і орган пов’язаний з мозком, між ними кожну секунду відбувається величезна кількість хімічних і електричних сигналів. Без цієї постійної «петлі зворотного зв’язку» між мозком і тілом звичне життя і думки просто неможливі. Тому, мозок першого пацієнта з пересадженою головою буде перевантажений незнайомими хімічними й електричними сигналами, які будуть надходити від нового тіла, а це може призвести до божевілля.
Страждання мовчки
А як це – бути мозком без тіла? Насправді, ніхто не знає. Цілком імовірно, що без згаданої вище «петлі зворотного зв’язку» мозок страждає, але оскільки такого мозку немає можливості продемонструвати свої страждання, або зробити щось, щоб припинити їх, справи значно гірші. Якщо свідомий мозок продовжує життя після смерті тіла, людині довелося б провести передбачуване майбутнє за принципом «мозок у відрі», замкненим у власному розумі без доступу до почуттів, дозволяють взаємодіяти зі світом. Отже, в кращому випадку, людина проведе залишок життя, перебуваючи виключно у компанії власних думок. Без зв’язку з зовнішньою реальністю, це може бути справжніми тортурами.
Філософ і спеціаліст з питань етики Бенжамін Кертіс (Benjamin Curtis) також закликає звернути увагу на можливість реанімації свідомого людського мозку з етичної точки зору. Згідно домінуючим уявленням про етику, жива людина має повний моральний статус, тобто він заслуговує на найвищий ступінь моральної поваги. Такий статус існує за наявності психологічних властивостей високого рівня, які грунтуються на можливості свідомого людського мозку. Отже, згідно з цією точкою зору, навіть відокремлений від тіла, свідомий людський мозок все одно є суб’єктом з повним моральним статусом. Отже, постає питання: зберігаючи життя свідомого відокремленої від тіла людського мозку, цілком можливо, що ми ставимо суб’єкт з повним моральним статусом в пекельні умови існування і піддаємо психічному катуванню неминучого божевілля. На думку вченого, навіть обіцянка вічного життя не варто такого страшного ризику.