fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Технології

Синдром Плюшкіна: як не дати сміття стати головним у житті

Каталог статей досліджував тонку грань між милим творчим безладом і патологічною пристрастю до накопичення.
Проблема не нова. Гоголь опублікував свої «Мертві душі» в 1842 році. І от десь з тих пір по світу блукає тінь дідка Плюшкіна, який тягнув в будинок все, що потрапляло під руку, а якщо треба було викинути якийсь мотлох, відчував чи не фізичні страждання.
Невідомо, скільки Плюшкіних налічувалося в середині XIX століття. Але зараз їх так багато, що прізвище стала назвою популярного неврологічного синдрому.
Можливо, ця патологія розвивається вже у вас або ваших близьких. Перевірте.
Звідки береться синдром Плюшкіна
Плюшкін все-таки російський герой. В англомовних джерелах той же неврологічний розлад позначається інакше — синдром мессі (від англ. mess — безлад) або хордінг Hoarding: The Basics (від англ. to hoard — накопичувати). Незалежно від назви мова йде про одному і тому ж — патологічному накопиченні.
На початковій стадії розлад практично нічим не відрізняється від цілком зрозумілою любові до творчого безладу або небажання розлучатися з милими серцю речами.
У першому випадку робочий стіл завалений потрібними і непотрібними паперами, немитими чашками і, покладемо, яблучними недогризками. Ну а що ви хотіли? Це ж творчий процес, відволікатися на прибирання немає часу!
У другому речі вже не поміщаються на полицях шаф, але рука не піднімається їх викинути, адже цю книгу подарував перший коханий, а ось в тій кофтині ви вперше поїхали на море…
Але у деяких людей з часом і віком все це трансформується в нав’язливе поведінка — хордінг.
Що саме викликає цю трансформацію, вчені поки не зовсім розуміють. Відомо лише, що хордінг нерідко пов’язаний з іншими розладами психіки: самотністю і депресією, підвищеною тривожністю, синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ), обсесивно-компульсивним розладом (нав’язливими думками).
Також розвиток синдрому Плюшкіна пов’язують The Psychology Behind Hoarding з наступними факторами:
Вік. Найчастіше хордінг спостерігається у людей старше 50 років. Однак більш глибокі дослідження показують, що пристрасть до накопичення почала проявлятися у них вже в 11-15 років.
Тип особистості. Синдромом Плюшкіна страждають люди з вираженою нерішучістю.
Спадковість. Щодо цього фактора психологи не впевнені, але все ж відзначають деяку генетичну схильність до розвитку патології. Якщо хтось з ваших близьких родичів закидав будинок, ризик піти по його стопах у вас вище, ніж у інших.
Психологічні травми. Багато Плюшкіни пережили в минулому травмуюча подія, наслідки якого не були подолані з допомогою психотерапії.
Соціальна ізоляція. Найчастіше хордерами стають люди, які страждають від самотності і відсутності соціального визнання. Розраду вони намагаються знайти в речах.
До чого призводить синдром Плюшкіна
Існують цілком чіткі критерії, які дозволяють однозначно сказати: «Стоп, це вже не пристрасть до творчого безладу і не колекціонування милих серцю речей. Це патологія».
Американські дослідники створили шкалу THE 5 HOARDING LEVELS AND GUIDELINES FOR визнаючи проектів житлового THE DISORDER , що дозволяє оцінити серйозність проблеми.
I рівень
Безлад є, але не надмірний. Доступ до дверей і сходів вільний, пересуватися досить легко, неприємних запахів немає. В цілому житло виглядає злегка безлистим, але охайним.
II рівень
Відра для сміття переповнені. Частина простору — 1-2 кімнати — завалена речами, пересуватися там складно. На кухні та у ванній зростає цвіль. Всі горизонтальні поверхні захаращені так, що ними не можна користуватися. Доступ до одному з виходів з будинку заблокований звалищем.
III рівень
Як мінімум одна з кімнат непридатна для житла: в ній неможливо пересуватися. В інших приміщеннях безлад, порошно і брудно, смердить. Коридори і проходи захаращені. У разі пожежі або задимлення людина не зможе врятуватися.
IV рівень
Мотлоху і бруду так багато, що користуватися ванною і спальнею практично неможливо з точки зору сторонньої людини. На стінах і підлозі помітна цвіль. Є проблеми з забитою каналізацією і електричною проводкою.
V рівень
Житло більше нагадує смітник. Вільного місця практично немає — все забито речами і покидьками. Серед них кишать таргани, пацюки та інші паразити. Немає електрики і води, каналізація не працює: або обірвані дроти, або забиті труби.
Ситуація загрожує не тільки хордеру, але і його сусідів по багатоквартирному будинку. Вони змушені терпіти сморід, шкідників і постійну загрозу повені або пожежі.
Звичайно, зовсім вже запущені випадки зустрічаються рідко. Однак вони цілком можливі, якщо вчасно не зупинитися.
Як розпізнати синдром Плюшкіна на ранній стадії
Синдром Плюшкіна треба коригувати, як тільки з’являться 2-3 з перерахованих симптомів:
Труднощі з прибиранням. Творчий безлад поширюється не тільки на робочий стіл, але і на інші поверхні. Одяг, книги, папери, техніка просто звалюються в крісла або шафи без розбору.
Небажання викидати негідне. Дірявий светр — нічого, стане в нагоді на дачі. Списаний тижневик за позаминулий рік — а раптом мені коли-небудь знадобиться його переглянути і пригадати щось важливе?! Зламаний стілець — нічого, якось я його полагоджу. Не підлягає ремонту телевізор — нехай стоїть, в ньому можуть бути дорогі запчастини!
Дуже дбайливе ставлення до незначних речей. Наприклад, до розсипи каменів, привезених дітьми або онуками з моря. Або до десятки дитячих кофтинок. Або до старого сувеніру начебто голуба з відбитим крилом. Над усім цим початківець хордер чахне, як Голлум з «Володаря кілець», не бажаючи розлучатися і не дозволяючи рідним викидати очевидно, що відслужили своє, і вже не потрібні речі.
Зневага гігієною, прибиранням, зміною білизни. В цілому це передбачувано: коли мотлоху стає занадто багато, наведення порядку перетворюється в титанічна праця.
Самоізоляція. Людина демонструє недовірливо-вороже ставлення до людей, включаючи близьких, і навколишнього світу, прагне до самотності.
Як лікувати синдром Плюшкіна
На жаль, сучасна наука не може сказати, як запобігти розлад: воно недостатньо вивчено. Залишається лише один варіант — не дати проявившемуся хордингу розвиватися.
Найефективніше робити це разом з психотерапевтом. Фахівець зможе вирахувати той тригер — психологічну травму, тип особистості, соціальну ізоляцію, тривожний розлад, який змусив людини оточувати себе непотрібними речами. Можливо, знадобиться кілька консультацій і призначення антидепресантів.
Важлива і допомогу близьких людей. Хордера ні в якому разі не можна дорікати. Інакше він піде глибше в себе і зробить стіну з мотлоху ще більш щільною.
Плюшкіну потрібні тепло та щира підтримка, щоб він не відчував себе самотнім і беззахисним. Зокрема, можна час від часу допомагати людині прибирати і робити акцент на тому, як світло і чисто стає навколо, наскільки легше дихається.
Читайте також
??????
9 ранніх симптомів хвороби Альцгеймера
14 ранніх симптомів біполярного розладу, які не можна ігнорувати
12 способів мотивувати себе на прибирання
7 міфів про шизофренію, в які давно не треба вірити
66 речей, від яких вам варто позбутися під час найближчої прибирання

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *