Smart TV або як ми неправильно сприймаємо інновації

Кожну нову технологію, як правило, ми використовуємо неправильно. Замість того, щоб оновлювати схему роботи з інноваціями, користувачі переносять свої попередні дії і вважають, що чергова розробка тільки полегшує або прискорює звичні процеси.
Наскільки неправильно глядачі і телеканали використовують smart TV — розбираємо з фахівцями TechCrunch.
Додатки не підходять для телебачення
Новаторство буває невдячною: вишуканий задум авторів ідеї залишається непоміченим публікою — саме це ми спостерігали з появою нових медіаканалів. Спочатку в радіо-шоу примітивно передруковували новини з газет; в перших телепрограмах актори читали текст, сидячи перед камерою; навіть перші онлайн-видання копіювали друковані ЗМІ, як по дизайну, так і по контентному наповнення. На черзі — перехід від ТБ-трансляцій в стрімінгу, а ми, здається, і досі не зрозуміли, що до чого і як змінюються наші звички, коли глядач не залежить від теле-розкладу.
Всі говорили про завершення ери ведучого телебачення, але дивно малу кількість користувачів дійсно відмовилася від цього контенту. Головна причина полягає в тому, що сервіси стрімінг не задовольняють примхливу аудиторію: ціни зависокі, а наповнення пакетів — занадто обмежено. Глядачі і так витрачають багато часу на вибір фільму в умовному Netflix або Hulu, але обсяг бібліотеки для них важливий. Компанії пропонують нові ТВ-сервіси і сподіваються змінити власні звички, при цьому не помічають, як змінився запит пересічного глядача до телепродукту. А тому, втрачають власні можливості.
Людям не цікаво, як саме вони отримують контент, так і останнім часом навіть самостійно його не шукають. Інформація знаходить нас через соцмережі, рекомендації друзів або алгоритми в програмах, або через автовідтворення в наступному ролику. Телеканали, не помічаючи зміни і не сприймаючи відео-на-вимогу, розраховують привчити глядача до своїх правил і досі орієнтуються на застарілі тренди, приймаючи багатомільярдні бізнес рішення.
Пошук за межами каналів
Користувачі вже не шукають новини безпосередньо на сторінках видавців — швидше за все, навіть цю статтю ви читаєте, перейшовши за посиланням із соцмереж або по рекомендації автоматичних налаштувань. Читач взаємодіє не з виданням, а з матеріалами і агрегатором, який їх збирає. Аналогічно з пошуком музики: аудиторія не заходить на сайт компанії, що видає альбом, а шукає за жанром або виконавцем. Вже застаріло саме поняття видавця, як особи, яка підбирає контент. Сучасному користувачу не потрібні редактори, які сортують новини і статті; визначають, що нас цікавить і компонують це в альбоми, збірки дайджестів або навіть в офлайн-конференції. Інтернет спростив випуск медіапродукту і зробив цей процес настільки доступним, що ми постійно перебуваємо в оточенні інформації з самих різних джерел.
У випадку з телебаченням, ми перестали дивитися канали — тепер відстежуємо окремі передачі, фільми і ТБ-шоу. І пошук відео для вечірнього перегляду починається не з вибору каналу, а з вибору контенту. Після залишається тільки знайти платформу, на якій транслюють вибраний серіал. Рішення компаній зібрати в одному додатку всі канали і пропонувати користувачеві підключення до них через окремий пристрій не відповідає вимогам глядача. Адже, підключивши Apple TV, він змушений обирати серед десятків каналів, що транслюють різні шоу, тобто, рухатися від зворотного. Що потрібно сьогодні — це додаток, в якому можна задавати пошук по контенту, вибирати цікаві параметри (назва фільму, ім’я актора або режисера, жанр, країна виробництва і т. д) і автоматично переходити на платформу для перегляду.
Хто контролює розклад
Схема з перемиканням каналів в пошуках цікавого кіно була актуальною для телевізорів минулого десятиліття, а сучасні смарт-ТВ повинні впроваджувати нову традицію взаємодії з користувачем. Раніше телетрансляції встановлювали розпорядок дня для цілих країн. Телебачення відбувалося в прямому ефірі, всі глядачі точно знали, коли отримають перерва між шоу для обговорення з колегами та друзями. Заздалегідь можна було запланувати перегляд комедії у вечір п’ятниці, дитячого шоу — в недільний ранок. Якщо сторонні справи не дозволяли переглянути улюблене шоу, доводилося організовувати запис ефіру.
Все змінилося, коли з’явилося відео за запитом, а двигунами глобальних змін стали онлайн-кінотеатри, найвідоміший з яких на Заході — Netflix. Ні телеканали, ні студії випуску фільмів вчасно не передбачили, наскільки сильно змінить індустрію поява таких сервісів. Користувач більше не прив’язаний до телевізійній сітці, йому не потрібно підлаштовувати свій розклад під телепрограму, складену невідомим редактором вечірніх шоу. Хоча і в онлайн-платформах є розклад запланованих прем’єр, а рекомендації можуть нагадувати телевізійну програму, яку планує для глядача алгоритм. Однак, контроль за часом майже повністю перейшов від ТБ-каналів споживачам — крім випусків новин, спортивних подій або популярних заходів, на кшталт “Оскара”, інший контент можна переглядати за власним розкладом.
Нове телебачення звільнилося від чіткого розкладу, а інтереси користувачів значно розширилися: аудиторія з задоволенням переглядає і 20-секундні відео, зняті для соціальних мереж, і багатогодинні нові епізоди популярних серіалів, при чому, може дивитися їх підряд, протягом декількох днів.
Чого не вистачає в телевізорі
Поки виробники звикають до нових потреб користувача, нам доводиться поєднувати старі продукти з новими звичками. Вже є мобільні додатки для управління «розумним» телевізором, але залишаються необхідними і пульти дистанційного управління. Більшість екранів пропонує нам підтримку 4K-формату, проте одиниці знімають і пропонують широкій публіці такий контент за прийнятними цінами.
Взаємодія з телевізором повинно починатися з пошуку цікавого ТБ-шоу, а стартовий екран смарт-ТВ — з віконця для введення пошукового запиту, а не переліку каналів, доступних користувачеві. Контент без реклами краще розташовувати в перших рядках, як і відео вищої якості. Оскільки всі підключені пристрої тим чи іншим чином співпрацюють з соцмережі, телевізори повинні видавати добірку контенту, який переглядали або рекомендували друзі, знайомі та колеги. На додаток до опису художнього чи документального фільму, глядачеві може знадобитися інформація про задіяних осіб, історична довідка тощо, і він не захоче вирушати за нею в інтернет з окремого пристрою — розширену інформацію має надавати телевізор.
Нарешті, глядач звик до інтерактивності, а телевізор залишається досить пасивним пристроєм. Він повинен пропонувати користувачеві залишити свій відгук або поділитися контентом, навіть зв’язатися з командою шоу — так само, як це реалізовано в мобільних додатках або у веб-просторі. Саме мобільний пристрій має бути єдиним додатковим гаджетом для налаштування роботи телевізору. Коли і виробники контенту, і споживачі переборят бажання залишатися з звичками минулого, почнеться нова ера дійсно «розумного» телебачення — цікавого і доступного глядачам, прибуткового для студій.