Вау-фактор попереду досліджень: чому наукову пресу треба міняти

Може здатися, що в сучасній науці головне – відкриття і дослідження. Але це вже давно не так, і головним є здивування. Дивуватися і дивуватися повинна редакція наукового журналу, якщо вчений хоче, щоб його опублікували роботу.
Так було не завжди, і на зорі науки завданням учених було лише доносити відкриті факти. Нинішня ситуація в науковій періодиці склалася еволюційно, однак багато хто вважають її неправильною, і що краще повернутися до витоків.
Кожен вчений мріє, щоб його стаття з’явилася у відомих і поважних наукових виданнях. Наприклад, таких як Cell, Nature або Science, що автоматично відкриває двері до визнання, престижу, нагород і вигідних посад. Такі журнали мають з чого вибирати, і рівень їх публікацій – лише 5-10%, тоді як решта 90-95% надісланих статей редакції відхиляють. Щоб потрапити на сторінки відомих наукових видань вченим доводиться відступатися від суто науки і перетворюватися в розважальників.
Швейцарський стартап ScienceMatters, який почав працювати в лютому, намагається змінити нинішню систему наукових публікацій. Він пропонує вченим більш демократичний підхід, який був на початку науки. «Ми намагаємося публікувати матеріали так само, як публікувалися топ-матеріали 50 років тому, – говорить засновник ScienceMatters Лоуренс Ражендран. – Вони публікували точні спостереження. Сьогодні з-за надзвичайно високої конкуренції за місце на сторінках видань, дослідникам треба додавати вау-фактор».
Вчені сьогодні повинні презентувати не тільки видатні і унікальні результати, а ще і викласти їх у вигляді цікавої історії, яка задовольнить редакції наукового журналу. За це, за словами представників ScienceMatters, вченими зараз рухає не жага відкриттів, прагнення максимального імпакт-фактора. Це число, яке показує кількість цитувань статті в інших публікаціях.
«Неодноразово було сказано, що імпакт-фактор журналу не можна вважати єдиною оцінкою якості робіт, які він публікує, – говорить віце-ректор Університету Мілана Моніка Ді Лука. – Проте університети та дослідницькі центри використовують саме це число при прийнятті на роботу або винагороди дослідників. Навіть учені вважають його цінним досягненням, яке допомагає науковому статусу колег».
Відкриті платформи проти журналів
Ражендран, який сам є нейробіологом, неодноразово переконувався в несправедливій системі наукових публікацій. «Ця культура в стилі «публикуйся або зникни» створює ворожу наукове середовище. Воно тисне на молодих вчених, щоб вони випереджали своїх колег. Це може призводити до шахрайства з даними», – говорить він.
Саме після свого досвіду Ражендран, який працює професором Університету Цюріха, вирішив створити платформу наукових публікацій, на яку не звертають увагу на їх наукове звання. Щоб опублікувати статтю на ScienceMatters, вченому треба показати дві речі. Перша – довести, що експерименти та їх контроль виконані вірно. Друге – публікація повинна відноситися до однієї з визнаних галузей наук.
Як тільки подану на ScienceMatters публікацію приймають, вона проходить потрійну сліпу перевірку. У цьому випадку автор і редактори анонімні. «Це запобігає будь-яким формам маніпуляцій. Ми вважаємо, що значення повинна мати тільки наука», – говорить Ражендран.
ScienceMatters не єдина платформа, яка намагається зробити наукові публікації більш демократичними. Інша називається eLife, і її заснував нобелівський лауреат Ренді Шекман, який свого часу досить голосно в ЗМІ розкритикував політику відбору статей в журналах Cell, Nature та Science. Наприклад, видання Guardian цитує його слова: «Так само як Уолл-стріт повинна зруйнувати культуру бонусних виплат, так і наука повинна позбутися тиранії розкішних видань». Ще одна платформа називається Frontiers.
«Я не думаю, що журнали, як eLife або Frontiers, фундаментально відрізняються від, скажімо, Cell Reports або Nature Communications, – пояснює нобелівський лауреат професор Стенфорда і Тому Сюдхоф. – Я думаю, що ScienceMatters може розбити цей сплав, принаймні частково, тим, що буде публікувати короткі матеріали які не є історіями, а є результатами».
Новий вимір науковості
Крім нового підходу до публікацій також існує потреба у новому способі виміряти якість цих публікацій. У 2015 році з’явилася нова система MattericTM. Вона на основі алгоритмів дозволяє отримати оцінку в балах у залежності від впливовості наукової статті. «Якщо підсумувати все, метою ScienceMatters є створити інтернет з підтвердженою наукою», – говорить Ражендран. Його плани – стати Google для вчених і проіндексувати кожну наукову статтю. Це має зробити систему більш прозорою та доступною.
«Нова система вимірювання є саме тим, що ми потребуємо, – говорить Ді Лука. – Але також необхідно, щоб ця метрика поширилася, і її підтримали наукові співтовариства або агентства з фінансування».
Поки швейцарський стартап успішно просуває свої ідеї. Його визнала Європейська комісія, а інкубатори MassChallenge Switzerland і Velux Foundation надали йому $380 тис. Ці гроші дозволили зробити небачене для нинішніх наукових журналів – платити авторам публікацій.
З моменту запуску ScienceMatters опублікував близько 60 статей. Кожна з них написана декількома авторами, чиї результати перевірили понад 600 редакторів. «Ми зараз ведемо переговори з університетами, щоб вони залагодили питання оплати для своїх авторів», – говорить Ражендран. Університет Цюріха, Університет Берна і Федеральний Інститут технологій вже долучилися до платформи.