Відновити комп’ютер – пізнати комп’ютерну історію

Google став надпопулярним трохи більше десятиліття тому, і за межами його пошуків залишилися величезні пласти інформації. Наприклад, про те, що повсюдна одиниця вимірювання інформації – байт – не завжди складалася з восьми бітів. Комп’ютерна історія багатша за те, що можна прочитати в інтернеті, і ентузіасти намагаються її зберегти, відновлюючи і унікальні раритетні машини.
«Всі думають, що міститься в байті вісім біт, але це відносно нова розробка, – говорить доктор Дорон Швад. Він заснував спільноту збереження комп’ютерів Computer Conservation Society (CCS), яка працює вже більше 25 років. Ця група ентузіастів допомагає фахівцям відновлювати невідомі епізоди комп’ютерної історії і розуміти, як будували машини минулого і чому сучасні стандарти обчислювальної техніки стали такими, як сьогодні. – Дивує, якими різними вони були.
На початку комп’ютерної ери деякі машини використовували десяткову систему числення, інші були засновані на двійковій, а були й такі розробки, які працювали на вісімковій або шістнадцятковій схемах. До того як байт став сучасним стандартом з восьми бітів, він міг мати чотири, шість або навіть симь бітів в залежності від комп’ютера.
Відновлення IBM 1401
Поверненням до життя історичних моделей комп’ютерів також займається Музей компьютерної історії в Каліфорнії. Там останні 10 років Роберт Гарнер очолював проект з відновлення машин IBM 1401 – це свого часу був видатний гаджет, яким став найпоширенішим комп’ютером 60-х років. «У ті часи кожен другий комп’ютер був моделі 1401, – говорить експерт. Для відновлення старих екземплярів залучили інженерів IBM, і ці гаджети зараз можуть побачити і спробувати відвідувачі музею, щоб побачити ранні дні ІТ-галузі. – Коли відвідувачі приходять в лабораторію і бачать цей комп’ютер вперше, це для них шок. Це як динозавра побачити».
Відновлення старих машин – це не лише історична пам’ять, але і цінні знання про їх конструкцію і роботу. «Те, що ми дізнаємося під час реконструкції, – незамінне, – каже Гарнер. – Той рівень деталізації про те, які плати використовувалися, якщо провід йде від першого контакту до сьомого. Тут реконструкція поступається місце історії. Ми створюємо історію з матеріалів тих періодів».
Експерти кажуть, що така робота необхідна, оскільки на початку цифрової ери комп’ютерна індустрія була мало стандартизованою. Майже кожну машину робила окрема компанія, і вона знаходила власні рішення по обробці даних. При цьому жодна з них не ділилася секретами внутрішньої будови своїх творінь.
Тодішні комп’ютерні фірми мали багато схожого з тим, що відбувалося у XIX столітті, говорить Швад. «Вони нагадували механічні майстерні в XIX столітті, які існували тоді без стандартизації», – розповідає він. Схеми від тих перших комп’ютерів часто втрачені, а інші існують тільки на папері і часто відрізняються від реальних рішень – зміни вносили відразу на заводі виготовлення.
У такій ситуації відновити комп’ютер було б надзвичайно складно, якщо взагалі можливо. Проте вся історія комп’ютерів відбулася за останні кілька десятиліть, і її безпосередні учасники ще можуть розповісти про ті події з власної пам’яті. Допомога інженерів дозволяє подолати відмінності в реальних схемах і тими, які малювали на папері. «Коли піонери підходять до машин, за якими вони працювали, це відкриває їх пам’ять, яку інакше не пробудити за розмовами, – каже Швад. – Документація допомагає до певної межі. Для реконструкції важливо розмовляти з безпосередніми творцями і власниками тих машин. Будь-хто з технічним знанням є безцінним».
Коли комп’ютери були механічними
Електроніка прийшла в обчислювальну техніку відносно недавно, проте вчені намагалися створити комп’ютер задовго до цього. Вчені використовували інші принципи, серед яких – чиста механіка, яка є творінням Конрада Зуса під назвою Zuse Z1. Цей обчислювач створили у 1930 році і він мав тільки шестерні і вали.
Оригінальний Z1 знищили під час бомбардування Берліна в Другій світовій війні, але його вдалося відновити в 70-х роках з порадами самого Зуса. Реальна машина дуже складна, а через це – тендітна і ненадійна для регулярного використання. Тому професор Рауль Рохас з колегами почали створювати віртуальну копію, щоб будь-хто зміг подивитися на принципи роботи цього механічного обчислювача. «Було дуже складно скласти все до купи, навіть не дивлячись на те, що у нас були креслення з усіма виправленнями, – говорить він. – Ці поправки були написані червоним, зеленим та синім чорнилом, і ми не знали, які з них були першими, які останніми. Машина має 20 тисяч логічних елементів, і всі вони механічні. В ній немає ні одного кабелю для пересилання інформації. Цим творінням пишався б навіть сам Чарльз Беббідж».
Відновлення комп’ютерів набирає обертів
Повертати історію комп’ютерної техніки сьогодні пробують все більше добровольців і організацій, якщо подивитися на список щорічної нагороди Tony Sale Award. Її створили у пам’ять про Тоні Сейла – одного із засновників спільноти CCS, який вів багато проектів по відновленню. Однією з найбільш відомих його робіт було створення комп’ютера Колос, який ламав коди німецьких військових сил під час Другої світової війни і на відновлення якого пішло 14 років.
У 2014 році цю нагороду отримали два проекти – IBM 1401 і Z1. «Немає сумніву, що це заняття стає все більш популярним, – каже Швад. – Жоден музей не сперечається про гігантське значення таких машин у своїй колекції».