fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Технології

Вояджер: подорож триває

Що в майбутньому зустрінуть зонди Вояджер-1 і Вояджер-2 на своєму шляху крізь простори Всесвіту? Відповідь на це питання принаймні частково надав космічний телескоп Хаббл.
Адже з його допомогою астрономи детально побачили ті регіони, які знаходяться по сусідству з нашою Сонячною системою і які, найімовірніше, минуть обидва найбільш віддалені від Землі космічні апарати, створені людиною.
Обидва космічнѕ зонди від NASA Вояджер-1 і Вояджер-2 стартували 1977 року. Спочатку вони повинні були дослідити планети і супутники за межами Сонячної системи. Вояджер-1 полетів до Юпітера і Сатурна, пролетів повз них і зробив перші захоплюючі знімки обох планет і деяких їх супутників. Вояджер-2 під час польоту повз Сатурн пройшов також планети Уран і Нептун. Враховуючи те, що обидві машини і надалі безпроблемно функціонували, їм дали можливість летіти далі — тримаючи курс на зовнішні межі Сонячної системи.
Траєкторія польоту обох зондів Вояджер – дані, отримані завдяки космічному телескопу Хаббл.
Сьогодні Вояджер-1 віддалився від Землі на 21 мільярд кілометрів, тобто є тим створеним людиною об’єктом, що зумів вилетіти взагалі далі всіх від нашої планети. 2013-го зонд пройшов гелиопаузу зовнішньої межі Сонячної системи і з тих пір все глибше проникає в міжзоряний простір.
Вояджер-2 відлетів від Землі приблизно на 17 мільярдів кілометрів. Обидва зонди мають досить енергетичних резервів, щоб ще принаймні 10 років здійснювати наукові виміри, а результати відправляти на Землю. Коли мине цей термін, зонди ще тисячі років зможуть летіти далі, практично не зменшуючи швидкість 15 кілометрів в секунду, однак більше на зв’язок не вийдуть.
«Коли зонди Вояджер мчать через Всесвіт, то досліджують крихітні ділянки космосу, — розповідає Сет Редфілд (Seth Redfield) з Веслианского університету в штаті Коннектикут. — Але ми не знаємо, ці сектори типові або рідкісні».
Щоб це з’ясувати, вчений зі своїми колегами використовували телескоп Хаббл, завдяки якому вдалося розглянути майбутню траєкторію обох зондів. «Спостереження дозволили нам більше пов’язати регіони, адже телескоп може простежити більш широкий і тривалий шлях зондів», — пояснив Редфілд. То є дані, які обидва Вояджери в майбутньому нададуть з міжзоряного простору, можна буде аналізувати, враховуючи контекст.
Захоплює перш за все можливість отримувати узгоджені дані, які зонди мають і можуть надавати з зовнішньої межі зони Сонячного впливу. «Взаємодія між зіркою і міжзоряним середовищем є особливо інформативно, адже подібні динамічні процеси відбуваються навколо більшості зірок», — пояснив Редфілд.
Дані Хаббла надають також нові свідоцтва про курс нашої Сонячної системи в Чумацькому Шляху. Згідно з ним, Сонце перелітає зараз таку зону галактики, в якій багато грудок. Ці турбулентності в міжзоряному середовищі викликаються до того, що захисна геліосфера навколо нашої системи ущільнюється — як сильніший, так слабкіше. Результати вимірювання зондів Вояджер з цієї прикордонної зони тим більше будуть цікавими.
Телескоп Хаббл надав також цінну інформацію про те, що зонди зустрінуть на своєму шляху. Так, обидва ще кілька тисяч років будуть летіти через локальні міжзоряні газові хмари — складну суміш водню і слідів інших елементів.
Приблизно через 40 тисяч років Вояджер-2 буде пролітати повз зірки Росс-248, віддаленої від Землі на 1,5 світлового року, поки через майже 90 тисяч років не перейде в наступну міжзоряний хмара.
Вояджер-1 через 40 тисяч років повинен був би пролетіти повз зірки Gliese-445, що на відстані 1,6 світлового року від нашої планети.
На обох зондах до того часу не залишиться енергії. Німими посланцями людства вони досягнуть територій Всесвіту, куди ми, люди, ще довго не зможемо проникнути — якщо взагалі коли-небудь нам це вдасться.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *