Вплив цифрової революції на життя суспільства і держави

У продовження статті “Третя велика хвиля цифровий промислової революції” слід зазначити, що одночасно техніка в Епоху цифрової революції – від процесорів до камер і сенсорів – не перестає вдосконалюватися, зменшувати свої габарити та дешевшати, а це відкриває перспективи більш широкого використання дронів, роботів і натільних комп’ютерів. Тим часом інновації проникають в нових сфер: наприклад, у фінансах криптовалюта начебто Bitcoin розсовує горизонти для нових технологій здійснення платежів, а розвиток досі небачених ефективних форм навчання онлайн може викликати революцію у всій системі вищої освіти.
Ця хвиля, як і попередні, мабуть, забезпечує підвищення рівня життя та добробуту людей, але історія вчить, що суспільство звикає до змін повільно і болісно. На початку ХХ століття письменники створювали картини неймовірних технологій майбутнього, хоча в той час навіть великі і багаті країни переживали важкі періоди застою, падіння виробництва і продуктивності. Тоді, як і зараз, економісти віщували нову еру глобалізації, хоча загострювалися геополітичні протиріччя. Як і тепер, політичні системи намагалися хоч якось задовольнити вимоги все більш широких мас незадоволених робітників.
Деякі економісти висловлюють радикальні ідеї щодо здатності цієї нової технологічної хвилі знищувати робочі місця. Карл Бенедикт Фрей і Майкл Осборн з Оксфордського університету проаналізували нещодавно понад 700 різних професій, щоб виявити, наскільки легко їх можна комп’ютеризувати, і прийшли до висновку, що 47% робочих місць у США знаходяться в зоні ризику, тобто можуть бути без проблем автоматизовані протягом наступних 10 або 20 років. Бринолфссон і Мак-Афі запитують, чи зможуть працівники-люди розвивати свої вміння досить швидко, щоб їх слід було постійно тримати на роботі. Інші автори вважають, що під загрозою може опинитися сам капіталізм.
Занепад трудових ресурсів у глобальному масштабі. Цифрова революція, схоже, прокладає великий вододіл між деякими сильними і багатими, з одного боку, і рештою суспільства – з іншого.
У минулому нові технології зазвичай стимулювали підвищення заробітної плати внаслідок збільшення продуктивності, коли доходи ділилися між кваліфікованими і некваліфікованими робітниками, а також між власниками капіталу, працівниками і споживачами. Нині винаходи дають небачені можливості талантам і утворюють бездонні прірви між заробітками кваліфікованого і некваліфікованого персоналу, капіталістів і робочої сили. У той же час через них з’являється велика група непрацевлаштованих працівників, пригнічує інвестиції.
Вплив технічного прогресу на торгівлю змінює також основу старих добрих методів економічного розвитку в бідних країнах. Можна вводити більш широку автоматизацію виробництва, а велика частина вартості торгівлі припадає на кваліфіковану проектну роботу, що призводить до передчасної деіндустріалізації» в країнах, які розвиваються. Держава вже не розраховує на зростання промислового сектора, який поглинав би некваліфіковану робочу силу з сільської місцевості. І в багатих країнах, і у третьому світі технології створюють можливості для людей, які колись були обмежені фінансовими чи географічними чинниками. Однак нової роботи для кадрів зі скромним рівнем кваліфікації не вистачає, порівняно зі щедрими можливостями, які давали попередні технологічні революції.
Все це стає болючим випробуванням для урядів, які накриває нова хвиля вимог: інтервенції, регулювання, підтримки. Якщо вони надійдуть правильно, то зможуть спрямувати технологічні зміни в русло найбільшої вигоди для суспільства. Якщо неправильно – потраплять під вогонь критики від розгніваних безробітних і обурених багатих платників податків. Цей шлях веде до неприємної політики конфронтації.