Звіт World Economic Forum: творчість стане однією з трьох головних навичок в роботі
Зі стрімкою зміною світу, глобалізацією, експоненціальним розвитком технологій і повсюдної комп’ютеризацією стає очевидним, що реформа освіти, як загальної, так і професійної, гостро стоїть не тільки в Україні, але і практично в усіх країнах планети.
Втім, дехто почав адаптацію вже давно, крокуючи в ногу з інноваціями, а ось переінакшення освітніх програм інших плететься в самому хвості навчальної еволюції.
Сучасним роботодавцям часто задають питання: які навички повинні мати діти, щоб з упевненістю отримати роботу в середовищі повної автоматизації? Більшість відповідає: ключовими є соціально-комунікативні навички – набір атрибутів, що включають налагодження контактів, міжособистісне спілкування, вміння вести переговори, створення команди, колективне розв’язання проблем тощо. В основі цих навичок лежить взаємодія дитини з іншими. Приділяється достатньо уваги розвитку самих цих умінь у сучасній школі? Спрямована нинішня реформа на вирішення цього питання? Всесвітній економічний форум (ВЕФ) пропонує трохи статистичних даних по цій тематиці, дозволяючи нам краще усвідомити глобальну картину і визначити потенційні орієнтири.
PISA
У цьому році Україна вперше приєднається до Програми міжнародного оцінювання учнів PISA (Programme for International Student Assessment), що проводиться Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і має на меті порівняти освітні системи більш ніж 80 країн світу через вимірювання компетентності учнів з читання, математики та природничих дисциплін, прямо не пов’язаної з оволодінням шкільними програмами. Тестування PISA – це не звична для нас перевірка на кшталт «ПД – завчив, здав, забув», а скоріше перевірка здатності застосовувати отримані знання на практиці, їх корисність у повсякденному житті. Крім того, в рамках цієї програми увага приділяється вивченню факторів, що впливають на успішне навчання учнів. Тестування PISA проводиться кожні три роки, починаючи з 2000 року. Перевіряються навички і знання 15-річних учнів. Вважається, що в більшості країн саме в цьому віці учні закінчують основну школу і стоять перед вибором професії або майбутнього життєвого шляху в цілому.
За результатами аналізу останнього звіту PISA було укладено перелік країн, в яких діти краще вирішують проблеми колективно. На верхніх рівнях виявилися азіатські держави Сінгапур, Японія і Південна Корея, не відстають від них Канада, Естонія та Фінляндія:
Проект Гамільтона. З думкою про майбутнє
Інша економічна дослідна група – Проект Гамільтона (Hamilton Project), який є частиною американського аналітичного центру ” Інститут Брукінгса (Brookings Institution), – в цьому році підготувала звіт у галузі найму персоналу, зазначивши, що менеджери за наймом у Сполучених Штатах стурбовані відсутністю як «когнітивних навичок», як хорошого розуміння математики і мови, так і некогнітивних навичок», тобто особистих якостей і навичок міжособистісного спілкування. У звіті пояснюється: «Хоча менше ніж 20% менеджерів по найму заявили, що недавні випускники не мали необхідних для роботи математичних навичок, більш ніж половина зазначила, що випускникам не вистачало уваги до деталей. Близько третини менеджерів по найму стверджують, що випускники вищих навчальних закладів не здатні аналізувати дані і не мають навичок роботи з командою.
Проект Гамільтона пов’язує збільшення попиту на добре розвинені когнітивні навички з майбутньою економічною ситуацією, стверджуючи, що люди з розвиненими пізнавальними здібностями мають більше шансів отримати повноцінну роботу, тим, кому його не вистачає, доведеться займати низькооплачувані позиції, а саме їм в першу чергу загрожує автоматизація. В інфографіці Проект Гамільтона продемонстрував, як з 1980-х років стрімко знизилася потреба в різноробах, і як зросла кількість посад, які вимагають добре розвинених соціально-комунікативних навичок.
У звіті зазначено, що хоча деякі соціально-комунікативні навички в певній мірі вродженими, їх також можна навчитися. Чи насправді це так? І якщо так, наскільки це легко?
Професійно-технічні та соціально-комунікативні навички
У звіті «Майбутнє робочих місць» (Future of Jobs) Всесвітнього економічного форуму за 2016 рік стверджувалося, що до 2020 року «Творчість стане одним з трьох основних навичок, необхідних працівникам. Враховуючи лавину нових продуктів, нових технологій і нових способів роботи, [працівникам] доведеться стати більш креативними, щоб скористатися цими змінами». Втім, незважаючи на кваліфікацію, досвід або технічні можливості сьогоднішніх кандидатів на робочі місця, роботодавці не обов’язково розраховують на те, що претенденти на вакансію мають належним рівнем соціально-комунікативних навичок.
Як зазначалося у статті на ресурсі TrainingMag.com: «Іронічно, але професійно-технічні навички отримати легше, ніж соціально-комунікативні». Матеріал пояснював, що «професійно-технічні навички – це конкретні здібності, які охоплюють технічні знання. Можна навчити. Їх легко визначити і виміряти. Як правило, людина отримуєте диплом, якщо у неї є такі навички, наприклад, програміста, математика, бухгалтера, водія тощо. А соціально-комунікативні навички важче конкретизувати і складніше піддати кількісній оцінці. Не існує диплома, який підтверджує соціально-комунікативні навички. Вони в основному вивчаються через життєвий досвід, на роботі, і, зокрема, включають активне слухання, навички міжособистісного спілкування, вміння аналізувати людей і виявляти турботу».
Такі навички краще купувати в ранньому віці. Аналіз PISA показує, що деякі системи освіти вживають запобіжних заходів у правильному напрямку. Фінляндія вже перейшла на модель, де співробітництво є частиною звичайного навчального плану, а Франція наближається до подібних кроків. Однак компаніям, мабуть, доведеться визнати, що хоча школи і університети повинні навчати основних навичок, тягар забезпечення більшістю довготривалих навичок, необхідних для співробітників, впаде на їхні плечі.
Як пише Вішал Сікка (Vishal Sikka), колишній виконавчий директор Infosys, в газеті The Financial Times: «Навчальні програми повинні бути модернізовані з метою заохочення творчого пошуку та вирішення проблем, а також навчання шляхом виконання, з обов’язковим вивченням комп’ютерної науки як основи для забезпечення цифрової грамотності. Організаціям також необхідно виділити ресурси для навчання своїх співробітників. Їм доведеться виділити відсоток свого річного доходу для перекваліфікації своїх кадрів».