14 червня 1985 р. було підписано шенгенську угоду передбачає поступове скасування прикордонного контролю на спільних кордонах між країнами-учасницями договору. Спочатку договір підписали Бельгія, Німеччина, Франція, Нідерланди і Люксембург. Згодом до нього приєдналися Греція, Італія, Іспанія, Австрія, Португалія, Швеція, Данія, Ісландія, Норвегія і Фінляндія. Угода отримало назву “Шенгенську” по імені міста Шенген де воно було укладено, а держави учасники стали називати країнами шенгенської угоди.
Ця угода мала велике значення не тільки для громадян країн-учасниць, але і для всіх інших, т. к. після вступу його в силу відпала необхідність в оформленні безлічі віз при поїздках в Європу. Наприклад, якщо у Вас є шенгенська віза в Німеччину, то для поїздки з Німеччини у Францію або Італію Вам більше не треба звертатися за візою у французький або італійський посольства. Ви можете з однією візою в Німеччину вільно перетинати кордони країн-учасниць шенгенської угоди.
Однак при отриманні шенгенської візи існує ряд візових обмежень, про які корисно пам’ятати.
По-перше, віза має запитуватися в посольстві тієї країни, яка є основною країною перебування.
По-друге, в’їжджати в Шенгенський простір бажано через ту країну, яка видала візу. Транзит припустимо, але при цьому будьте готові відповісти на питання прикордонників про цілі і маршрут поїздки.
Встановлені єдині вимоги для отримання шенгенської візи для тимчасового в’їзду (до 90 днів)
заявник повинен мати дійсний закордонний паспорт, термін дії якого, як мінімум, на 3 місяці повинен перекривати термін запланованої поїздки;
мати документи, що підтверджують мету і характер поїздки (ділове запрошення, оригінал запрошення приватної особи, туристичний ваучер і т. п. засвідчені (легалізовані) в тому районі країни, де проживає або діє запрошуюча сторона);
мати документи, що підтверджують мету і характер поїздки (ділове запрошення, оригінал запрошення приватної особи, туристичний ваучер і т. п. засвідчені (легалізовані) в тому районі країни, де проживає або діє запрошуюча сторона);
розташовувати достатніми фінансовими засобами на час перебування (з розрахунку 100 дол. США на кожен день) і для повернення в країну громадянства або в третю державу, куди гарантований його в’їзд (квитки або підтвердження про їх резервування) або бути в змозі придбати ці кошти легальним чином;
мати відповідне міжнародне медичне страхове свідоцтво (страховий поліс повинен бути дійсним для всіх країн Шенгенського простору);
не значитися в списку осіб, в’їзд яким до країни зони закритий; не представляти небезпеку для громадського порядку і національної безпеки або міжнародних відносин країн-учасниць;
заповнити анкету, більшість питань якої єдині для всіх країн Шенгенської групи.