«Це була музика, яка не тільки втекла, але і пограбувала по шляху банк. Це була музика з засуканими рукавами і розстебнутим коміром, вона посміхалася, піднімала вітально капелюх і крала у вас гаманець. Це була музика, яка проникає відразу в ноги, не завдаючи візиту Пана Мозку». Так у своєму романі «Рокова музика» писав про дивне явище рок-музики Террі Пратчетт.
А музичні словники визначають його як узагальнююча назва багатьох напрямів сучасної музики, що існують з середини 1950-х років. (від англ. rock — гойдатися, трястися і music — музика). Початком рок-музики вважається поява жанру рок-н-ролу, що ввібрав у себе риси блюзу, ритм-енд-блюз, бугі-вугі, джазу і кантрі.
Її можна любити, можна не любити, відчувати всім тілом і душею або не розуміти зовсім. Ця музика породжує нескінченні суперечки про те, що вона, власне, собою являє, і які напрями до неї ставляться, а які ні. Але хіба можуть бути чіткі межі? І якщо сама рок-музика зародилася зі змішання жанрів, то навряд чи вийде запхати її в жорсткі рамки.
Рок-музика має дійсно дуже велику кількість напрямів: від легких (рок-н-рол, поп-рок, альтернативний рок) до важких жанрів (метал, панк). За змістом пісні можуть бути легкими і невимушеними, ліричними, філософськими, похмурими, депресивними, жартівливими, сатиричними.
З моменту своєї появи рок-музика органічно вбирала у себе всі барви світової музики – від народної до класичної. Всілякі спроби з’єднання з різними музичними течіями породили величезну різноманітність жанрів. Так злиття з академічною музикою дало життя арт-року (кінець 60-х), з джазом – джаз-року (кінець 60-х — початок 70-х), з латинської музикою – латино-року (кінець 60-х), з індійською музикою – рага-року (середина 60-х). У 60-70-х роках також з’явилися метал (хард-рок, панк-рок, рок-авангард. В кінці 70-х-початку 80-х виникли пост-панк, нова хвиля, альтернативний рок, хардкор. У 90-х роках отримали широкий розвиток жанри гранж, брит-поп, альтернативний метал.
А початком, як ми вже говорили, стала поява в 50-х роках рок-н-ролу. Відправною точкою прийнято вважати запис легендарної пісні “Rock Around The Clock” Білла Хейлі. А незабаром після цього Америка дізналася Елвіса Преслі…Рок-н-рол зріс з негритянського ритм-енд-блюзу і кантрі, був замішаний на сексі і наркотики і мав ефект вибуху бомби. Американське суспільство того часу було наскрізь просякнуте пуританською мораллю, тому ледь з’явившись, рок-н-рол став музикою забороненою. Але, незважаючи на спроби його “пригладити”, загнати в рамки допустимого, його популярність набирала таку силу, яку до цього не знало жодне музичне напрям. І зупинити рок-рух вже було неможливо. Елвіс Преслі пішов в армію, Чак Беррі і Джеремі Льюїс опинилися у в’язниці, але рок-музика продовжувала звучати по всій країні і поступово просочувалася в Європу.
Якщо в 50-ті роки головним центром розвитку рок-музики були США, то в 60-е в Західній Європі виникла група, що зуміла талановито поєднувати мелодійну європейську музику і
динамічну негритянську ритміку. Це були Beattles, які поклали початок новому етапу розвитку рок-музики. Потужна хвиля бітломанії захлеснула весь світ. А слідом за ними з’явилася група Rolling Stones. Ці музиканти почали виконувати чорний ритм-енд-блюз у його первозданному вигляді. І ефект був приголомшливий!
У Радянський Союз рок-н-рол прийшов після Всесвітнього фестивалю молоді та студентів 1957 року. В цей час в СРСР рок-музика могла існувати тільки підпільно. У середині 1960-х у країні почали з’являтися перші, так звані, вокально-інструментальні ансамблі (ВІА): «Слов’яни», «Мандрівники», «Скоморохи» «Авангард», «Пісняри». Тільки в такому вигляді музичні групи могли грати легально. Однак, незважаючи на заборону, в кінці 60-х років захоплення радянської молоді “бітлами” і “роллингами” придбало масовий характер. У школах і вузах багатьох міст створювалися рок-групи (найчастіше квартети), що виконували пісні з репертуару британських і американських рок-музикантів. У 1969 році саме так з’явилася на світ ще тоді нікому не відомий гурт “Машина Часу”.
У 1971 році в Горькому відбувся перший в історії СРСР рок-фестиваль, на якому найпомітнішими постатями були «Скоморохи» з Олександром Градський і челябінський «Аріель». Протягом 1970-х років рок залишався під забороною. Концерти давалися або на дому (“квартирники”), або ж в актових залах вузів. На таких неофіційних концертах завойовували популярність групи «Квіти», «Вдале придбання», «Аракс», «Високосное літо», виконували зазвичай міжнародні хіти.
Офіційно існування рок-музики в Радянському Союзі визнали тільки в кінці 70-х, коли студія грамзапису “Мелодія” розпочала видавати альбоми західних і європейських музикантів. Також потужним каталізатором розвитку рок-руху в країні стали Олімпійські ігри в Москві 1980 року. У 1982 році в Ленінграді був утворений перший рок-клуб, в який увійшли «Акваріум», «Зоопарк» і ін
Найбільш яскраво у цей час в російській рок-музиці розкрилися такі напрямки як класичний рок-н-рол («Зоопарк», «Браво»), ліричний фолк-рок («Машина часу», «Чайф»), «важкий метал» («Арія», «Чорний кофе», «Чорний обеліск», «Корозія металу»), панк-рок («Автоматичні задоволнювачі»), нова хвиля («Телевізор»), джаз-рок («Арсенал»). Цікавими і яскравими явищами стали «Крематорій» і «Звуки Му» з їх постмодерністськими настроями, “Аукцыон”, музика якого увібрала в себе самі різні стилі та напрямки. Третім великим центром рок-руху (крім Москви і Ленінграда) став Свердловськ (Єкатеринбург). Уральський рок був на той момент представлений командами «Урфін Джюс», «Наутілус Помпіліус», «Чайф», «Настя» і уфімським «ДДТ».
Однією з характерних особливостей радянського року був музичний мінімалізм, пов’язаний з тим, що музиканти були позбавлені можливостей користуватися новітнім електронним обладнанням для звукозапису і мікшування. У результаті основне навантаження в піснях припадала на тексти. Вірші провідних музикантів цієї епохи – Макаревича, Гребенщикова, Цоя, Шевчука – відрізнялися особливим соціально-критичним вмістом і підвищеною емоційною напруженістю. У тому, яке значення приділялося текстів пісень, радянська рок-музика 80-х була близька до авторської пісні, у ній звучали відгомони творчості Булата Окуджави, Олександра Галича, Володимира Висоцького.
Після виходу з підпілля радянський рок набуває нового звучання і отримує можливість виходу за межі Союзу. В 1986 році В США був випущений подвійний альбом “Red Wave” із записами чотирьох груп: «Акваріум», «Дивні ігри», «Аліса» та «Кіно». Після цієї події радянські рок-музиканти отримали можливість гастролювати за кордоном.
До кінця епохи «Перебудови» російські рок-групи перетворюються в комерційні проекти, що стає можливим завдяки проведення гастрольних турів, випуску альбомів на державній студії грамзапису «Мелодія», появи їх на телебаченні та на радіо. Це відноситься, насамперед, до піонерів вітчизняної рок-музики («Машина часу», «Акваріум», «Кіно», «Аліса»).
Після розвалу Радянського Союзу російська рок з полузапретного мистецтва перетворився на модну музику. За звучанням до середини 90-х він наблизився до західної музики, продовжилося жанрове розвиток. З’явилася велика кількість колективів, які виконують панк і гранж (“Король і Шут”, “Lumen”, “Наїв”, “Таргани”, “Пілот”), багато гуртів альтернативної сцени (“Amatory”, “Jane Air”, “Психея”). Яскравим явищем стала поява таких груп як “Сплін”, “Мумій троль”.
Якщо в основі російського року 70-80-х лежав потужний соціальний протест, то в 1990-2000-е бунтувати вже було приводів не було, і у одних груп рок-музика набуває більш філософське звучання (“Акваріум”, “ДДТ”, “Сплін”), в інших – стає більш ліричною (“Чайф”, “Мультфільми”, “Мумій троль”). Можна нескінченно довго сперечатися про те, живий або мертвий рок, – а життя тим часом триває, і з’являються все нові і нові талановиті музиканти, які грають рок. Рок-музика продовжує залишатися потужним засобом самовираження для дуже багатьох людей.
Джерело: нічний клуб Б1 Maximum