Як Європа може поліпшити розвиток технологій штучного інтелекту

Дві супердержави в області штучного інтелекту (ШІ) — США і Китай. Їх технологічні гіганти зібрали більше даних, залучили кращі таланти і можуть похвалитися найбільшими хмарами для обчислень, а це основні складові, необхідні для розвитку послуг в області ШІ від розпізнавання осіб до безпілотних автомобілів, пише The Economist.
Панування цих двох супердержав глибоко турбує Європейський Союз — другу в світі за економічною потужністю структуру. В ЄС гарячково працюють над планами щодо зменшення відриву.
Те, що Європа хоче виростити власну індустрію ІІ, цілком зрозуміло. Штучний інтелект — це набагато більше, ніж просто ще одне модне слівце з Кремнієвої долини. Це навіть більше, ніж такий плідний продукт, як смартфон. Його краще розглядати як ресурс-щось трохи схожий на електроенергію, який буде зачіпати кожну частинку економіки і суспільства. Багато хто побоюється, що без власних сучасних досліджень і поборників ІІ великі цифрові зарубіжні платформи будуть виводити за межі ЄС прибутку і робочі місця, що зробить його набагато біднішими. Ця технологія також має перспективу застосування у військовому плануванні. Китай в області ШІ велику ставку робить, зокрема, на автономне зброю. Цим же шляхом, ймовірно, піде і Америка. Враховуючи сумніви щодо її вічною готовності захищати Європу, деякі вважають витрати на ІІ справою національної безпеки.
Обидва аргументи цілком резонні. Але чи може Європа підтримувати ІЇ, не витрачаючи грошей або не впадаючи в протекціонізм? ЄС нема чим похвалитися в області високих технологій. Досить згадати Quaero-невдалу спробу створити європейську альтернативу Google. Або проект «Людський мозок» (Human Brain Project), на який було витрачено понад €1 млрд ($1,17 млрд), але який не дав серйозних результатів.
Політику ЄС повинні визначати дві мети. Замість того щоб спрямовувати фінансування на резонансні окремі проекти, Європі слід створити середовище, в якій галузь ІІ могла б процвітати. А замість недопущення іноземних провайдерів вона повинна, враховуючи свою впливовість, змусити їх поліпшити свою поведінку.
Створення правильної середовища означає насамперед подолання роздробленості, яка заважає Європі. Великі, однорідні вітчизняні ринки дають Америці і Китаю величезна перевага в масштабі. За однією оцінкою, до 2030 року Китай буде мати доступ до 30% світових даних. Америка, ймовірно, буде мати стільки ж. Європа теж володіє інформацією, але їй необхідно об’єднати свої ресурси. На щастя, Європейська комісія виступає за спільний ринок даних. Але потрібно зробити значно більше. Наприклад, визначити правила, згідно з якими можна буде ділитися даними, які є в розпорядженні компаній і держави.
Лінії розлому з національним межам також підривають наукові дослідження і конструкторські розробки. Наприклад, Німеччина знизила пріоритетність планів співпраці з Францією в галузі ШІ. Крім того, європейська бюрократія дуже спритно висмоктує фінанси, що шкодить стартапам та аутсайдерам. Краще заохочувати низові ініціативи на кшталт CLAIRE і ELLIS, які намагаються створити загальноєвропейські мережі науково-дослідних лабораторій. Франція почала Об’єднану європейську революційну ініціативу JEDI (скорочено від Joint European Disruptive Initiative) — намагання імітувати американське Агентство передових оборонних дослідницьких проектів (DARPA), яке виділяє фінансування за результатами відкритих конкурсів і не боїться відсіювати неперспективні програми. Більше таких можливостей і сприятливий імміграційний режим можуть залучити і утримати дослідників ШІ, які часто переходять в США (а іноді навіть до Китаю).
Європейські політики також можуть ефективніше використовувати сферу, в якій вони демонструють світовий клас, а саме встановлення стандартів. Ринок з 500 млн відносно заможних споживачів все ще досить привабливий, щоб компанії воліли підпорядковуватись правилам ЄС, а не залишати його. Як приклад можна згадати новий суворий закон про захист конфіденційності — Загальний регламент про захист даних (General Data Protection Regulation, GDPR). Принципи GDPR зараз використовуються як стандарт для поводження з даними на ринках далеко за межами Європи. Введення таких правил для всіх може сприяти розквіту в ЄС власної області ШІ. Але вони, ймовірно, будуть мати й інший, не відразу помітний результат: зроблять ІІ з-за меж Європейського Союзу менш загрозливим.
Діяти за правилами
І США, і Китай мають недосконалі моделі збору та розпорядження даними. Піднебесна вважає ІІ потужним інструментом для нагляду, управління і контролю за своїми громадянами. Американські технологічні титани збирають дані користувачів, недостатньо піклуючись про їх конфіденційності. GDPR — це тільки початок. Якісні стандарти потрібні для того, щоб забезпечити прозорість і чесність послуг в області ШІ і не допустити дискримінації певних груп. Європа має шанс спрямувати розвиток ІЇ таким чином, щоб ця життєво необхідна технологія мала метою виконання більшої кількості завдань, ніж проста максимізація доходів від реклами і мінімізація дисидентських настроїв у суспільстві. Якщо Європі вдасться виробити таку політику, яка сприятиме процвітанню даній галузі, це ще не гарантує того, що вона зрівняється з Америкою і Китаєм.