Поезія Бориса Лихарьова

«Нам довірено слово» — це і про себе сказав Борис Лихарьов. Вірші «Поети», «Невський, два», «Дорога», «Відрядження» небагатослівні і достовірно свідчать про цілій смузі біографії багатьох літераторів Ленінграда.
Віршоване оповідання «Письменник» чіпає правдивими подробицями блокадних часів. Думаєш: якби Лихарьов не розповів, — ми б не дізналися про епізод з життя письменника Шишкова, про розвідників, які відгукнулися на його розповідь про рукописи, що залишилася в місцях, зайнятих ворогом. Розповідь поета вільно. Зачином, подібно былинному, служать рядки, що повторюються в кінці вірша. Цей повтор, обрамлення, наближає вірші Лихарьова до форми народного вірша, служить як би зайвим підтвердженням достовірності того, що відбувалося.
Бувальщина. Балада. Пісня. Ці віршовані форми, як видно улюблені поетом, вимагали чіткої строфи, суворої рими, карбованого або, навпаки, распевного і тому нерасплывчатого ритму.
V села Замостя сосновий лісок.
Там лежав партизан із загону «Ударний».
Гостроноса куля пробила скроню.
Поет вводить нас у військовий побут. «Прилетів до нас шпачок, над землянкою сіл», — і тут поєднання знайомої пісенної інтонації з конкретним позначенням місця дії воєнного часу.
Кращими віршами підтверджує Лихарьов любов та вірність рідному місту. Він пише про невському вітрі. І не тільки про вітрі:
Тут вітер б’є річковий і різкий,
Він димом пахне, він кличе
Туди, де витягнувся Невський
Суднобудівний завод.
Здавалося, не можна було уявити, що про Ленінграді напишуть:
Але тебе, Ленінград мій орлиний,
Не забути, не забути ніколи…
Рівнинний місто назвати орлиним? Так, тільки так. Дуже точно, дуже просто і високо по суті, тому — орлиний. У поезії Бориса Лихарьова головне: чистота, скромність, чесність, вірність собі — те, що привертало в ньому — людині. Хочеться сказати його ж словами про нього: «Є в світі прекрасні люди!»
Ірена Сергєєва
За матеріалами сайту Вірші про…