Проза життя або проза як літературний жанр
На відміну від поезії, проза здатна без рими і зайвих образів, чітко передати те, що, власне, хотів сказати автор. Просто і без сентиментів проза здатна достукаються до самих глибин людської душі, туди, куди поезія не достукалася. Існують поети і існують прозаїки.Але є і поети-прозаїки, яким вдається однаково талановито писати і те і інше – і вірші, і прозу. Якщо людина справді талановита, то вона талановита в усьому – і в прозових і поетично творах. До таких людей належать Висоцький, Ходасевич, Волошин.
Проза – реалістичне вираження дійсності, минулого або майбутнього словами. Її достатньо просто писати, потрібно лише бути грамотним, мати почуття слова, ну і звичайно ж, мати, що сказати…Чому люди стають поетами або прозаїками? Тому що їм є що сказати, але їх ніхто не хоче слухати. Ось і об’єднуються такі творчі особистості в різноманітні літературні об’єднання, на літературних вечорах за чашкою чаю читають свої твори і мріють видати свою збірку віршів або прози.
Небагатьом з них вдається дійсно досягти успіхів. Адже поки дочекаєшся визнання, потрібно щось їсти, а значить, потрібно десь працювати. І не обов’язково це десь- редакціє улюбленої газети. Як правило, поети і прозаїки перебиваються роботою сторожа, двірника – роботою, що не вимагає розумових здібностей. Тому що розумові здібності їм знадобляться для їх улюбленого творчого заняття – створення віршів і прозових творів. Знаменита Марина Цвєтаєва була змушена довгий час працювати посудомийкою, а у вільний від роботи час писати, ні – творити прекрасні вірші. Ось така проза життя в життя великої поетеси, вибачте за тавтологію.
Серед прихильників літератури існують як шанувальники поезії, так і шанувальники прози. Хтось воліє відпочивати душею, читаючи романи й повісті, а хтось любить розслаблятися, вбираючи римовані рядки поезії. Є така думка, що поезію віддають перевагу люди творчі, м’які і сентиментальні. Тоді як прозу люблять реалісти. Але іноді, коли наше життя здається таким сірим та нецікавим, без поезії важко уявити своє існування.
Існують офіційні статистичні дані, які свідчать про те, що гармонійно складати слова в пропозиції може лише один індивідуум на десять тисяч осіб. Хоча, відвідавши навіть один єдиний сайт фрілансерів, раптом з’ясовується, що письменників у нас в країні – хоч греблю гати, ну а поетів – трохи менше. Таким чином, повертаючись до назви нашої, не побоюся цього слова, статті, можна прийти до висновку, що та проза життя і проза як літературний жанр – близькі по духу, значенням і призначенням.
Недарма існує такий вислів, висловлюване, як правило, з досадою, яка проза! Тобто проза – це щось буденне, звичайне, позбавлене височини. Але тим і складніше створювати прозові твори таким чином, щоб читач був зацікавлений в тому, щоб дочитати твір до кінця. Як мало у початківців авторів-прозаїків дійсно чіпляючих оповідань, повістей, романів, які хотілося б все-таки дочитати до кінця, а не кинути, не дійшовши й до половини.
Вірші та проза сучасних авторів на літературному порталі «Хата-Читальня» www.chitalnya.ru
проза
поети-прозаїки
вірші