Чоловік не поступився своїй дружині місце в шлюпці, залишивши її тонути. Через багато років їхня дочка дізналася-чому

але ж він вчинив правильно! Вчителька розповідала класу історію про лайнер, який зазнав аварії.

тут вчителька зупинилася. “Як ви думаєте, — запитала вона. – Що це була за фраза?”

більшість учнів негайно висловилися: “я тебе ненавиджу!”або” як же я була сліпа!”

тут вчителька звернула увагу на хлопчика, який сидів весь цей час і мовчав.

“а ти як вважаєш, що вона сказала?”

“я думаю, що вона сказала:” подбай про нашу дитину!”

Вчителька здивувалася: “ти знаєш цю історію?”

“ні, просто те ж саме сказала моя мама перед смертю моєму батькові,” — знизав плечима хлопчина.

Вчителька сподівалася, що ніхто не помітив, як зволожилися її очі. “Вірно”.

отже, судно пішло на дно. Чоловік дістався додому і самотужки виховав доньку. Через багато років, вже коли батька не стало, розбираючи його речі, дівчина знайшла його щоденник, в якому прочитала наступне:

“у неї вже був страшний діагноз, коли ми поїхали в подорож. Жити залишалося недовго. Боже, як би я хотів потонути замість неї, але заради блага дочки я не зміг. Я міг лише залишити її посеред океану”.

на цьому історія закінчилася. Клас мовчав.

Вчителька помітила по дитячих очах, що розповідь глибоко зворушив діточок. У цей день вони вперше усвідомили, що під личиною зла іноді приховано справжнє добро.

P. S. Ось чому ніколи не варто судити про людей поверхнево. Ми дуже багато чого можемо про них не знати.