Зміни в атмосфері Марса зумовлені величезною крижаною шапкою СО2 на його полюсі

Ми тільки починаємо дізнаватися про те, наскільки складною є атмосфера Марса. Ми знаємо, що вона в основному складається з вуглекислого газу, але є також менша кількість кисню і метану, рівень яких коливається з часом. І ще в 1966 році вчені припускали, що стабільна шапка вуглекислого газу на полюсі планети може мати загальнопланетарний вплив на атмосферу.

Тепер же нове дослідження розглянуло поклад вуглекислого газу на південному полюсі Марса і виявило, що він дійсно впливає на глобальний атмосферний тиск. Це пов’язано з кількома факторами: Той факт, що атмосфера Марса дуже розріджена, з поверхневим тиском 0,6% від земного, і той факт, що Марс коливається навколо своєї осі на 10 градусів, коли він обертається навколо Сонця, тому в певний час його полюси піддаються впливу більшої кількості сонячного світла, ніж в інший час.

Разом ці фактори означають, що вуглекислий лід на південному полюсі час від часу піддається впливу прямих сонячних променів, що призводить до сублімації – коли вуглекислий газ перетворюється з твердого стану на газ, не проходячи через стадію рідини. Закачування відносно великої кількості вуглекислого газу в атмосферу може мати глибокі наслідки для планети в довгостроковій перспективі.

• Вертоліт Mars Ingenuity завершує свій найскладніший політ
• Чи можуть бути підземні озера на південному полюсі Марса?
• Гелікоптер Ingenuity вперше самостійно досліджує Марс

Цих змін було б достатньо, щоб тиск в атмосфері Марса змінився від однієї чверті від нинішнього до вдвічі більшого, хоча ця зміна відбувалася б повільно, протягом десятків тисяч років.

Дослідники розглянули крижану шапку і шари вуглекислого газу і водяного льоду, які її складають, і сформулювали модель того, як ці шари могли розвиватися з часом. Коли вони порівняли свою модель з реальними знахідками, вони виявили чудовий збіг.

“Зазвичай, коли ви запускаєте модель, ви не очікуєте, що результати будуть настільки точно відповідати тому, що ви спостерігаєте”, – сказав дослідник Пітер Бюлер у своїй заяві. “Але товщина шарів, визначена моделлю, чудово збігається з радіолокаційними вимірами з орбітальних супутників”.

Це дає вагомі докази того, що сублімація вуглекислого льоду дійсно змінює атмосферний тиск з часом. І це допомагає нам зрозуміти, як клімат Марса змінювався в минулому і буде продовжувати змінюватися в майбутньому. “Наше визначення історії великих коливань тиску на Марсі має фундаментальне значення для розуміння еволюції клімату Марса, включаючи історію стабільності рідкої води і придатності для життя поблизу поверхні Марса”, – пояснив Бюлер.

Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Astronomy.

Рекомендації редакції

• Щоб знайти докази життя на Марсі, слід звернути увагу на його супутник Фобос
• Дивіться, як Європейське космічне агентство випробовує парашут марсохода
• Китайський марсохід “Чжурон” надіслав перші знімки Марса
• Надра Марса мають потенціал для мікробного життя, свідчить дослідження
• Що сталося з водою на Марсі? Все складніше, ніж ми думали

Source: digitaltrends.com