Електронний уряд: Естонія показує приклад всьому світу
Ідея перекладу уряду в онлайн з’явилася в Естонії ще у 1997 році.
Чи є цей проект геніальним рішенням майбутнього або, навпаки, занадто складним для втілення?
Довгі черги в похмурому державному приміщенні, заповнення нескінченних бланків і форм в податковій інспекції або реєстрація транспортного засобу – досвід відомий багатьом, пише BBC.
Як убити час, нудьгуючи в черзі? Багато, звичайно, занурюються в свій смартфон: прокрутити стрічку в соцмережах, перевірити пошту або запостити фото в Instagram або дописати в Twitter про свої неймовірні страждання.
Але ми могли б скористатися смартфоном і іншим способом – заповнити усі ці форми і подати документи онлайн, затишно влаштувавшись на власному дивані.
Чому сьогодні, коли ми розплачуємося кредитними картками, захищаємо наші пристрої відбитками пальців і спілкуємося у відео-чатах, ми не можемо скористатися послугами державних інститутів в онлайн-режимі – швидко і зручно?
В одній невеликій країні, що лежить на північно-сході Європи і населення якої трохи перевищила 1,3 мільйона, це вже можливо.
Естонія, країна, яка між іншим подарувала світові Skype, успішно використовує цифрові технології в економіці і державному адмініструванні з 1990-х років.
Експерти з різних країн погоджуються, що електронний уряд, або e-Estonia, є успішним прикладом того, як перенести більшу частину державних послуг в єдину онлайн-платформу.
Система електронного уряду, заробила в 2000 році, дозволяє естонцям заповнювати податкові декларації, отримувати медичні рецепти і результати аналізів, підписувати документи і навіть голосувати в онлайн-режимі, а іноземцям оформляти електронне резидентство.
“Сьогодні вся інформація зберігається на серверах в країні”, – пояснює Ганна Пипераль, офіційний представник e-Estonia.
“Але ми розробляємо хмарний сервіс, яким будуть користуватися в естонських посольствах по всьому світу”.
Досвід Естонії нещодавно почали використовувати в інших країнах. Фінляндія, Японія і Кіпр, наприклад, разом з естонськими IT-фахівцями розробляють платформи для електронного оподаткування.
Вони також запозичують естонську систему ID-карток. Згідно з нею кожен громадянин країни отримує свій універсальний ID-код, який потрібен в найрізноманітніших ситуаціях – від соцзабезпечення та виборів до надзвичайних ситуацій.
До того ж система електронного уряду вбиває двох зайців одночасно, оскільки створює велику кількість робочих місць.
“Ми потребуємо великій кількості інженерів, дизайнерів, тестувальників, програмістів і архітекторів. А також в копірайтерах, експертів соцмереж та інших веб-розробників”.
Естонська електронний уряд високо оцінили експерти в галузі управління і онлайн-технологій з різних країн, назвавши його новаторським.
“Це дуже цікавий приклад і до того ж втілений ще на зорі епохи інтернету”, – зазначає Хелен Маргетс, професор соціології і інтернет-досліджень з Оксфордського університету і директор Оксфордського інституту інтернету.
Як зазначає Маргетс, “коли Україна отримала незалежність у 1991 році, вона вирішила повністю позбутися від радянської адміністративної системи, а також відмовитися від паперової документації”.
Але сьогодні ми постійно чуємо про витік даних, злами Facebook-сторінок, махінації з кредитками, викрадення паролів та пограбування банківських рахунків.
Кібербезпека насамперед
Як можна довірити важливу інформацію єдиної, централізованої онлайн-платформі, ризик злому якої досить високий?
У 2014 році дослідники з Мічиганського університету назвали “головні ризики в естонській системі електронного голосування” і рекомендували “негайно змінити її”.
Однак e-Estonia зазначила, що система голосування є досить захищеною, насамперед завдяки державним ID-номерами, які видають кожному громадянину і які дозволяють користуватися урядовими онлайн-послугами на зразок онлайн-банкінгу.
Технологія блокчейн, яку використовує платформа гарантує, що “ніхто, ні хакери, ні системні адміністратори і навіть влада, не зможуть маніпулювати даними”, додають фахівці.
“Кібербезпека є серйозним викликом, коли всі дані зберігаються на єдиній платформі”, – пояснює Даррел Вест, віце-президент і директор науково-дослідної лабораторії Інституту Брукінгза у Вашингтоні.
Він нагадує про першу в світі масштабної кібератаці, яку Росія здійснила на Естонію в 2007 році. Тоді вийшли з ладу всі банківські сервери, перестали працювати банкомати.
А естонські газети, які намагалися вчасно висвітлювати ці події, “раптом виявили, що статті неможливо завантажити на сервер, щоб надрукувати їх в строк”, – пише кореспондент BBC Деміан Макгіннес.
За словами Даррела Веста, кібератака 2007 року “дорівнювала фізичної бомбардування інфраструктури країни, в результаті чого вона стала бути недоступною для людей”.
Питання кібербезпеки є основною причиною, чому багато уряду не вирішуються запровадити онлайн-голосування, незважаючи на велику стурбованість тим, що Росія може втручатися у виборах у низці країн.
Втім, як зазначає Ганна Пипераль, естонську систему голосування ще ніколи не зламували, а в епоху автоматизованих виборів, наприклад, останні в США, можливо, краще якщо зламають одну програму, ніж мільйони різних комп’ютерів.
До того ж втрутитися в урядові вибори можна і багатьма іншими способами: фейкові новини, дезинформація, пропаганда, атаки в соцмережах.
Якщо переваги електронного уряду все ж перевищують ризики, що можуть інші країни скористатися естонської моделлю? І як же Естонії вдалося її втілити?
На думку експертів, створення електронного уряду для Естонії було чи не найважливішою метою, і вони здійснили її. Але справа в тому, що Естонія – дуже невелика країна з населенням трохи за 1,3 мільйона, як Бельгія чи Західна Вірджинія.
Маргетс, однак, зазначає, що “в Facebook більше двох мільярдів користувачів, але компанія цілком справляється з такою кількістю”.
Крім того, Естонію неможливо порівняти з крупними західними країнами, наприклад велика Британія або США. Британський і американський уряди набагато складніше порівняно з Естонією.
У них є безліч департаментів і законів, які можуть змінюватися в залежності від регіону країни.
У великій країні ускладнює ситуацію і питання багатомовності, адже надавати послуги набагато легше в невеликому і досить однорідною суспільстві.
Тільки згадайте такі організації, як IRS (Податкове управління) США або HMRC (Управління по податковим і митним зборам Її Величності) у Великобританії.
“Це величезні організації, і вони не бажають підкорятися маленьким підрозділу в центрі. Це проблема дуже великих урядів, які склалися історично”, – пояснює Маргетс.
Втім, незважаючи на всі труднощі, ризики кібератак та міжнародного шпигунства, наша повсякденне життя все більше переходить в онлайн, і, як вважають багато експертів, управління країною не стане винятком.
Ось чому електронний уряд, можливо, є однією з найвизначніших ідей XXI століття.
“Наприклад, Amazon – це веб-сайт, хіба не так? Коли ви думаєте про нього, ви не уявляєте собі будівлі. Так само і з урядом”, – пояснює Маргетс.
“Уряд також нагадує сайт, який повинен розвиватися й удосконалюватися”, – підсумовує Хелен Маргетс.