Хто стає винахідником в США?

Інновації вважають головним двигуном економічного розвитку. Тому багато країн використовують різні стратегії, щоб прискорити розвиток технологій – від податкових стимулів до вдосконалення професійної освіти.
Наскільки ефективними є ці методи? Один із шляхів зрозуміти їх ефективність – вивчити, хто стає винахідником. А потім відповісти на питання, що ж їх досвід розповідає про фактори, які впливають на рівень розвитку інновацій, пише Oxford University Press.
Ми мало знаємо про винахідників, адже більшість даних про інновації (в тому числі патентні реєстри) не фіксують навіть основний демографічної інформації про них – віку чи статі. Тепер американські та британські вчені спільно розробили узагальнений портрет сучасного американського винахідника.
Згідно з попередніми дослідженнями, «винахідником» називають особа, що володіє патентом. «Ми розуміємо недоліки цього вузького визначення», – йдеться в статті, опублікованій в журналі «The Quarterly Journal of Economics». Щоб створити базу даних, вчені пов’язали дані зі сфери патентних заявок і грантів в США з інформацією про податок на прибуток у федеральних деклараціях. Аналізували дані в період між 1996 і 2014 роками.
В результаті ученим вдалося створити базу, що охоплює 1,2 мільйона винахідників (заявників або набувачів). На основі цих даних учені простежили життя винахідників хронологічно – від народження до зрілості, щоб з’ясувати, що допомагає їм вибирати кар’єрний шлях.
У процесі дослідження вчені продемонстрували, що на підставі вроджених ознак соціально – економічного класу, раси, гендеру дитини – можна робити прогнози щодо його схильності стати винахідником. Діти, народжені в сім’ях з так званого «топ 1%» (чий дохід майже в 40 разів перевищує доходи решти 90% населення США) – стануть винахідниками з більшою в 10 разів ймовірністю, ніж народжені в сім’ях з нижнього середнього класу.
Крім того, ймовірність стати винахідником у білого дитини більш ніж втричі вище, ніж у чорношкірого, а ще 82% 40-річних винахідників сьогодні – це чоловіки. Гендерний розрив у сфері інновацій зменшується поступово, але при сучасній швидкості зрівнювання потрібно ще 118 років, аби досягти гендерної рівності.
Зібравши ці дані, учені з’ясували: якщо б жінки, національні меншини та діти з малозабезпечених сімей винаходили на такому ж рівні, як і білі чоловіки із спроможних сімей, сьогодні в Америці було б в чотири рази більше винахідників.
Чому рівень інновацій так сильно залежить від вроджених ознак? В економічних моделях вибір можна простежити за трьома векторами: талант (наприклад, відмінності у генетичних можливості); переваги (наприклад, велика любов до вивчення науки або кар’єри з ризикованою прибутковістю) та напругу (наприклад, відсутність ліквідності або можливості створити людський капітал).
Щоб оцінити відмінності у здібностях пояснюють прогалини в інноваціях, вчені використовували результати тестів на професійну придатність, які в ранньому дитинстві становлять діти. Вони отримали дані школярів з третього до восьмого класу, зв’язавши шкільні звіти про 2,5 мільйона дітей у державних школах штату Нью-Йорк і патентні та податкові запису.
Виявляється, що результати математичного тестування третього класу добре прогнозують патентний запис у майбутньому, однак вроджені здібності – не єдиний фактор. Адже діти з сімей з низьким рівнем доходу набагато рідше стають винахідниками, навіть якщо вони – одні з кращих за рейтингом.
Пробіл у рівні розвитку інновацій зростає в старших класах. Це дає підстави припустити: спочатку діти з сімей з низьким доходом знаходяться приблизно на рівних зі своїми заможними колегами, але з часом відстають – можливо, із-за відмінності середовища.
Друга частина емпіричного дослідження полягала в тому, щоб вивчити вплив дитячої середовища безпосередньо. Учені продемонстрували, що доступ до інновацій у дитинстві (в сім’ї або сусідському) впливає на дитячу схильність до науки.
Науковці вперше продемонстрували, що діти, які виростають у суспільстві, де вищий патентний рейтинг, значно частіше стають винахідниками.
Потім вчені довели, що цей патерн визначає не тільки те, що дитина спробує себе в ролі винахідника, але і галузь, в якій він чи вона буде діяти. Наприклад, серед людей, що живуть в Бостоні, ті, хто виросли в Кремнієвій долині, з більшою ймовірністю отримають патент на комп’ютери, а ті, що виросли в Міннеаполісі (де є чимало заводів медичних приладів) мають особливо високі шанси отримати патент у сфері медичного приладдя.
Подібні патерни існують на рівні сім’ї: тобто діти, батьки яких володіють патентом на підсилювачі, набагато частіше патентують нові розробки в області підсилювачів, ніж в інших галузях. Більш того, ці патерни залежать і від гендерних факторів: жінки набагато частіше отримають патент певної технології, якщо в їх дитинстві жінки-працівники могли отримати патент в цій області. І навпаки, рівень інновацій серед чоловіків визначається досягненнями чоловіків, а не жінок-винахідників в цій області.
Згідно з отриманими даними, на вибір людини стати винахідником впливає середовище. Так, переміщення дитини, наприклад, Нового Орлеана, скажімо, Остін, штат Техас, збільшить його шанси стати винахідником на 17-50%. Ці ефекти вказують на важливість таких механізмів: передача людського капіталу, наставництво або мережеве співробітництво (нетворкінг, наприклад, через стажування), які ведуть дітей на кар’єрному шляху.
У третій частині дослідження вчені розглянули кар’єру винахідників після виходу на ринок праці. Їм було важливо зрозуміти, як фінансові стимули впливають на особисті рішення людей стати винахідниками. Виявилося, що фінансові прибутку від інновацій дуже асиметричні і пов’язані з їх науковим резонансом. Зокрема, винахідники з ведучого 1% отримують більше 22% загального доходу в цій сфері, що означає: розподіл прибутку серед власників патентів настільки асиметрично, як і розподіл доходу в цілому. Особи з високо цитованими патентами мають значно більші доходи.
Вчені запропонували три типи стратегій для того, щоб підвищити рівень інновацій: посилення впливу технологій (наприклад, через стажування); зменшення бар’єрів на вході (наприклад, шляхом надання субсидій для певних підгруп) і збільшення особистих фінансових доходів (наприклад, шляхом скорочення максимальних ставок податку на прибуток для винахідників).
Політика, спрямована на збільшення впливу інновацій, може варіюватися від наставництва у нинішніх винахідників до програм стажування в місцевих компаніях. «Наше дослідження не дає вказівок щодо того, які конкретні програми є найбільш ефективними, але в ньому містяться рекомендації щодо того, на кого вони повинні бути спрямовані. Зокрема, цільові програми повинні стосуватися жінок, меншин та дітей з малозабезпечених сімей, які демонструють схильність до математики і науки з раннього віку», – резюмують вчені.