Intel Corporation
Intel
Тип
Публічна компанія
Лістинг на біржі
NASDAQ: INTC
Девіз компанії
англ. Leap ahead. — Стрибок вперед, або, у вільному перекладі, На голову попереду. З недавнього часу — «Спонсори Майбутнього»
Рік заснування
1968
Засновники
Гордон Мур
Розташування
Санта-Клара, Каліфорнія, США (Зареєстрована в Делавері)
Ключові фігури
Пол Отелліні (англ.) (CEO)
Джейн Шо (голова ради директорів)[1]
Галузь
Напівпровідники
Продукція
Мікропроцесори, флеш-пам’яті, SSD-накопичувачі, чіпсети, мережеве обладнання, материнські плати, сервери
Оборот
Ў $35,127 млрд (2009)[2]
Операційний прибуток
Ў $5,711 млрд (2009)[2]
Чистий прибуток
Ў $4,369 млрд (2009)[2]
Число співробітників
79 900 (2010)[1]
Веб-сайт
www.intel.com
Intel Corporation (вимовляється «І?нтэл Карпэре?йшн») — американська корпорація, що виробляє широкий спектр електронних пристроїв і комп’ютерних компонентів, включаючи напівпровідники, мікропроцесори, набори системної логіки (чіпсети) та ін Штаб-квартира — у місті Санта-Клара, штат Каліфорнія, США.
Історія
Компанію заснували Роберт Нойс і Гордон Мур в 1968 році[3] після того, як пішли з компанії Fairchild Semiconductor. До них незабаром приєднався Енді Гроув. Після довгих роздумів засновники назвали компанію Intel (від слів «інтегрована електроніка»[джерело не вказано 157 днів]). Бізнес-план компанії був надрукований на друкарській машинці Робертом Нойсом і займав лише одну сторінку. Представивши його фінансисту, який раніше допоміг створити Fairchild, Intel отримала стартовий кредит у $2,5 млн.
Успіх до компанії прийшов в 1971 році, коли Intel почав співпрацю з японською компанією Busicom. Intel отримав замовлення на дванадцять спеціалізованих мікросхем, але за пропозицією інженера Теда Хоффа компанія розробила один універсальний мікропроцесор Intel 4004. Продуктивність цього процесора була порівнянна з продуктивністю найпотужніших комп’ютерів того часу. Наступним був розроблений Intel 8008.
В 1990-е компанія стала найбільшим виробником процесорів для персональних комп’ютерів. Серії процесорів Pentium і Celeron досі є найпоширенішими.
Intel внесла величезний внесок у розвиток комп’ютерної техніки.[нейтральність?] Досить сказати, що специфікації на всі порти, шини, системи команд написала Intel або компанії, що працюють спільно з нею.[джерело не вказано 209 днів] Наприклад, такий тип пам’яті як DDR став відомий завдяки їй (швидше, всупереч), хоча довгий час компанія просувала інший тип пам’яті RAMBUS RAM (RDRAM).
[правити]
Власники і керівництво
Майже 100 % акцій компанії знаходиться у вільному обігу на фондових біржах. Ринкова капіталізація на середину червня 2008 року — $млрд 128,8[4].
Голова ради директорів — Джейн Шо (незалежний директор), президент і головний керуючий — Пол Отелліні.
USB 3.0
На 2010 рік Intel планує випустити дискретний контролер USB 3.0. В даний час основним постачальником контролера є NEC Electronics, і вихід рішення виробництва Intel дозволить знизити ціни на продукцію з підтримкою USB 3.0, що прискорить поширення інтерфейсу[5]. Раніше компанія планувала почати випуск з 2011 року.
Діяльність
Intel — найбільший в світі виробник мікропроцесорів, що займає на 2008 рік 75 % цього ринку[4]. Основні покупці продукції компанії — виробники персональних комп’ютерів, Dell і Hewlett-Packard. Крім мікропроцесорів, Intel випускає напівпровідникові компоненти для промислового та мережевого обладнання.
Виручка компанії в 2008 — $37,58 млрд (падіння на 2 %, в 2007 — $38,33 млрд), чистий прибуток — $5,29 млрд (падіння на 24 %, в 2007 — $6,98 млрд)[6].
Intel вносить величезний внесок у розвиток освіти в усіх країнах, де працює компанія.[нейтральність?]
Intel в Росії
Основна стаття: Intel в Росії
У Російській Федерації є п’ять центрів НДДКР в Москві, Санкт-Петербурзі, Новосибірську, Нижньому Новгороді та технопарку в п. Сатіс Дівеєвського району Нижегородської області, в останньому працюють фахівці, які проживають виключно в Сарові[7]. Крім дослідницької діяльності, Intel здійснює в Росії цілий ряд успішних програм у галузі корпоративної соціальної відповідальності, особливо у сфері шкільної та вузівської освіти[8], зокрема працює з вузами метою підвищити кваліфікацію серед студентів і викладачів за напрямами наукових досліджень, а також в області технологічного підприємництва. В цілому, діяльність корпорації у галузі освіти спрямована на підвищення рівня інститутів, зацікавлених у розробці та просуванні сучасних освітніх технологій. В Intel активно працює корпоративна програма добровольчества.
За програмою «Intel® Навчання для майбутнього» з 2002 року по теперішній час в Росії 500 тис. вчителів шкіл та студентів педагогічних Вузів пройшли навчання тому, як інтегрувати елементи IT в навчальні плани. Ініціатива, оголошена 2000 року лише в деяких штатах США, сьогодні охоплює понад 5 млн вчителів більш ніж з 40 країн світу.
У 2004 році за сприяння російського підрозділу Intel з’явилася кафедра мікропроцесорних технологій в МФТІ (зав. кафедрою член-кореспондент РАН Б. А. Бабаян, директор по архітектурі підрозділу Software and Services Group (SSG) корпорації Intel). Кафедра готує магістрів в області розробки нових обчислювальних засобів і технологій.
Intel в Ізраїлі
Ізраїльське представництво компанії засновано в 1974 році. Спочатку займало невеликий офіс в Хайфі (Хоф Шемен). Стало першим дослідним центром за межами США. Зараз «Інтел-Ізраїль» включає великі дослідницькі центри в Хайфі, Єрусалимі, Петах-Тікві, Якуме, а також заводи в Кирьят-Гаті та Єрусалимі. Штат працівників (на кінець 2009) — близько 6500 осіб, не включаючи неск. тисяч чоловік, що працюють за позаштатним контрактами. Керуючої ізраїльським представництвом з 2007 є віце-президент корпорації Максін Фассберг.
Антимонопольні процеси
У травні 2009 року Єврокомісія прийшла до висновку, що компанія Intel платила приховані винагороди фірмам-виробникам комп’ютерів (таким як Acer, Dell, HP, Lenovo і NEC), а також продавцям комп’ютерів, щоб вони віддавали переваги процесорах фірми Intel, а не її конкурента AMD. За порушення антимонопольного законодавства Intel була оштрафована на рекордну суму в €1,06 млрд, а також отримала суворі приписи «негайно припинити незаконну діяльність у разі, якщо вона досі триває». Керівництво Intel не погодилося з вердиктом Єврокомісії і подало апеляцію[9]. На початку серпня 2009 року Уповноважений з розгляду скарг (омбудсмен) Євросоюзу Нікіфорос Діамандурос (Nikiforos Diamandouros) піддав рішення Єврокомісії жорсткій критиці. За словами Диамандуроса, Єврокомісія провела розслідування «недобросовісно», втративши хоча б навіть факт своєї зустрічі з представниками другого за величиною виробника комп’ютерів компанії Dell, що мала місце в серпні 2006 р. Тоді в розмові з комісарами один з керівників Dell розповів, що вони використовують чіпи Intel, так як процесори AMD «набагато гірше за якістю». Виходить, що Dell зробила вибір на користь процесорів Intel з технічних міркувань, а не під впливом Intel[10]. Так як справа стало публічним, Європейська комісія вирішила розкрити докази. З’явився прес-реліз, в якому були представлені фрагменти листування Intel вищеназваних компаній. У ньому говорилося, що частку AMD на ринку процесорів потрібно скоротити до 5 і навіть 0 %, за що Intel надавала цим компаніям різні бонуси.
В результаті В жовтні 2009 року більшість розбіжностей вдалося залагодити. Intel зобов’язалася виплатити AMD $1,25 млрд, а також дотримуватися певного набору правил ведення бізнес-діяльності. AMD же зобов’язалася згорнути всі судові справи проти Intel по всьому світу.[11]
16 грудня 2009 року Федеральна торгова комісія США (FTC) подала позов до суду проти Intel. Комісія звинуватила корпорацію в тому, що та «шляхом тиску, підкупів і загроз припинення співпраці» примушувала виробників ПК, відмовлятися від співпраці з конкурентами. Все це, на думку Комісії призвело до позбавлення споживачів права вибору, а також до маніпулювання цінами та перешкоджання інновацій в мікроелектронній промисловості США[12].
NSBCOM ITNEWS