Інтранет на Кубі – інформаційна ізоляція від світу

Згідно з офіційною статистикою кубинських властей, близько 23% жителів острова Куба мають вихід в інтернет. Однак у недавній промові щодо нових умов співробітництва з Кубою Барак Обама зазначив, що проникнення Інтернету в країні становить близько 5% і є одним з найнижчих у світі. Це суттєвий розрив, який означає, що 2 млн кубинців мають або не мають доступ до онлайн.
Інтернет на Кубі відрізняється від того, що звикло бачити більшість світу. В онлайні на Острові свободи через економічну блокаду немає Twitter, YouTube, невелику кількість блоків і публікацій. Зате, каже інтернет-дослідник Санья Келлі, Веб на Кубі обмежений національною системою електронної пошти, дозволених владою веб-сайтів, місцевої енциклопедією і декількома іншими ресурсами.
Закритість кубинського інтернету більше робить його схожим не на глобальну мережу, а на локальну, тому його часто називають інтранетом. З останнім знайомий майже кожен офісний працівник, адже корпоративні мережі – це також інтранет в масштабах організації.
Відмінність кубинського онлайну в тому, що локальна мережа охоплює ціле держава. Через малу кількість контенту всередині цього інтранету, пояснює Келлі, більшість користувачів працює з ним тільки заради електронної пошти.
В світі є інші країни, які обмежують для своїх громадян доступ до онлайнових ресурсів, однак вони використовують інші способи фільтрації. Кубинський підхід, стверджує дослідник, унікальним тим, що він бінарний. «Влада воліє обмежувати доступ до повного глобального інтернету, – каже він. – Це означає повну відсутність зв’язку і штучно завищені ціни».
На Кубі провайдерам інтернету законодавчо заборонено надавати доступ в глобальну інтернет тим користувачам, які не мають підтвердженого державою дозволу. Іншим жителям країни доводиться задовольнятися сайтами лікарів, адвокатів, чиновників та іншими ресурсами, які, на думку місцевої влади, безпечні.
Вимушена щілину в онлайн. Така закритість не дозволяє Кубі йти в ногу з часом, тому керівної партії, незважаючи на своє бажання, доводиться послаблювати контроль. Наприклад, з 2009 року влада відкрила майже сотню інтернет-кафе по всій країні. Однак і в цьому разі доступ до світового інтернету виявляється дорогим задоволенням для населення: візит закордонного сайту коштує в сім разів дорожче, ніж перегляд національних ресурсів. За читання зарубіжних матеріалів кубинцям доводиться платити близько $4,50 в годину. При цьому середня заробітна плата по країні становить $20.
Однак навіть якщо ціна не зупинить кубинця від перегляду зарубіжного веб-сайту, влада все одно буде намагатися зупинити його. Наприклад, пояснює Келлі, вони побачать повідомлення, що всі візити до ресурсів за межами Куби фіксуються і контролюються.
Народ шукає вихід. Незважаючи на старання влади, деякі кубинці знайшли вихід зі скрутного становища. «Зарубіжний родич привозить обладнання для налаштування Wi-Fi і вклинюється в чиєсь з’єднання 3G, – пояснює один з виходів Джулія Швеиг. Вона працює директором відділу Латинської Америки при Консульстві міжнародних відносин. – Молоді кубинці вважають за краще проводити час біля готелів, особливо там, де виходять в онлайн багаті кубинці й іноземці. Вони підключаються до їх бездротових мереж, використовуючи запозичені паролі». Деякі мешканці навіть отримують економічну вигоду від такого полуподпольного інтернету на Кубі: вони викачують фільми, музику та інші матеріали, а потім розповсюджують їх серед друзів і родичів на USB-носіях.
Хто відключив інтернет? Промова Барака Обами щодо ослаблення економічного ембарго передбачає спрощення продажів ноутбуків та іншого телекомунікаційного обладнання. Раніше це було заборонено, і тепер кубинцям буде простіше придбати все необхідне для виходу в онлайн.
Однак представники влади не вважають, що відсутність масового онлайнового доступу – це результат економічної блокади США. «Президент сказав, що кубинський народ не має доступу до телекомунікаційних технологій 21 століття ембарго США. Це неправда, – каже сенатор Марко Рубіо. – Причина, чому вони не мають доступу до телекомунікацій, як смартфони або інтернет, у тому, що це незаконно на Кубі. Думка, що Куба дозволить народу відвідувати будь-які сайти, – смішна». За матеріалами Washington Post