Як отримати патент на винахід і не злити інформацію конкурентам

Кілька способів описати свою розробку так, щоб патент був зареєстрований, а у конкурентів не було можливості продублювати його.
Олександр Льовкін
Генеральний директор патентного бюро «Царська привілей».
Щоб новаторська ідея стала капіталом, потрібно успішно запустити її на ринок. Для цього недостатньо створити продукт, важливо подбати про охорону інтелектуальної власності та ефективно запатентувати розробку.
Якісно оформлений патент — легальна монополія, інструмент капіталізації компанії і залучення інвестицій у бізнес. Однак часто винахідники, подаючи документи на патент, намагаються зберегти в таємниці подробиці технології, побоюючись крадіжки ідей. Це веде до звуження обсягу прав і зниження стійкості патенту до оскарження. Щоб уберегти себе від помилок, варто знати про нюанси процесу.
Ризики публічності
Для початку слід зрозуміти, як проходить сама процедура патентування. Від імені винахідника або від юридичної особи в Федеральний інститут промислової власності (ФИПС) подається пакет заявочної документації. У нього входить:
патентна формула (суть винаходу в одному реченні);
розгорнуте опис, який пояснює деталі;
реферат;
заява на реєстрацію патенту.
Також до заявки можуть додаватися креслення та інші документи, що більш детально розкривають ідею.
Пакет подається в ФИПС, а через один-півтора року інформація про винахід публікується на сайті відомства.
Саме на цьому етапі — після публікації опису розробки — у інноватора з’являються ризики.
З одного боку, заявник патенту повинен скласти опис настільки детально та чітко, щоб абстрактний фахівець у відповідній галузі техніки зміг відтворити винахід і одержати заявлений технічний результат. Інакше власник ідеї ризикує отримати відмову в ФИПС патентування.
З іншого боку, публікація про патенті буде доступна для всіх бажаючих, а значить, будь-хто зможе відтворити винахід. З точки зору законодавства, патентовласник має право захищати свою ідею від незаконного використання, але відстежувати порушників і боротися з ними дуже непросто. Тому необхідно збалансовано описати свою розробку.
Як отримати права на винахід та зберегти конкурентну перевагу
Спосіб 1. Засекретити частина інформації в якості ноу-хау
Як реалізувати таку стратегію охорони? При подачі заявки на патент можна зберегти частину інформації в таємниці або, як прийнято говорити, як ноу-хау.
Згідно з Цивільним кодексом РФ, ноу-хау (секретом виробництва) визнаються відомості будь-якого характеру, що мають дійсну або потенційну комерційну цінність внаслідок невідомості їх третім особам. До таких відомостей у третіх осіб не повинно бути вільного доступу на законній підставі, а володар таких відомостей зобов’язаний вживати розумних заходів для дотримання конфіденційності, в тому числі шляхом введення режиму комерційної таємниці.
Приклад. Інноватор вперше придумав застосовувати нікелевий шлак в якості акваріумного грунту. В такому випадку достатньо вказати загальну інформацію про склад шлаку, технології його одержання та очищення, що дозволяє застосувати його за призначенням, або просто приклад реалізації винаходу. При цьому можна ввести на підприємстві режим комерційної таємниці чи конфіденційності та оформити в якості ноу-хау особливості процесів очищення і підготовки шлаку, що визначають його найвищі споживчі характеристики.
Ця стратегія підходить для патентування застосувань і способів, заснованих на нових принципах.
Тоді в патенті відображається загальна суть, а детальна і найбільш важлива інформація є конфіденційною, при цьому співробітники компанії несуть відповідальність за те, щоб відомості не пішли в чужі руки. В результаті потенційному конкуренту, якому сподобається патент, доведеться витратити чимало часу і ресурсів на власні дослідження, а творець ідеї до того часу може вивести свій продукт на новий рівень якості.
Спосіб 2. Розкрити інформацію про всіх можливих і неможливих варіантів реалізації винаходу
Як би парадоксально це не звучало, але включення в опис великої кількості інформації може надійно захистити від незаконного використання ідеї. При подачі документів в ФИПС є можливість здійснення одного цікавого маневру — надання максимальної кількості варіантів реалізації винаходу.
Наприклад, в описі патенту можна викласти найкращі, найгірші і навіть неіснуючі варіанти своєї розробки. Це допоможе отримати найбільший обсяг прав і в той же час захистити цінну інформацію, сховавши її у розлогих формулюваннях.
Загальна картина істотно розмивається за рахунок безлічі варіантів, і конкурентам буде складніше з’ясувати, що з заявленого максимально ефективно.
Власнику ідеї зіграє на руку використання так званих гиперонимов, або родових понять. Мова йде про максимально широких формулювання окремих ознак ідеї.
Приклад. Творцеві дистилятора подвійної перегонки немає потреби вказувати у формулі конкретний варіант реалізації апарату. Позначити ідею можна наступним чином: «Дистилятор містить два послідовно сполучених перегінних кубів, один з яких розміщений всередині іншого». До опису при цьому можна додати велику кількість креслень з різними варіантами розміщення і з’єднання перегінних кубів, серед яких буде і найкращий.
Дана стратегія в першу чергу актуальна при патентуванні пристроїв, коли вкрай складно зберегти в таємниці особливості конструкції, оскільки вони можуть бути визначені за допомогою реінжинірингу вироби. Розмивання опису дозволить розвіяти фокус уваги потенційних виробників контрафакту як мінімум до моменту масштабного випуску продукції, за рахунок чого правовласник знову зможе бути на крок попереду.
Спосіб 3. Визначити діапазон застосування і засекретити важливе
Якщо мова йде про патентування речовин, способів їх отримання або про інших технологічних аспектів, то, як правило, при патентуванні в формулу винаходу включають інформацію про різних технологічних режимах або про хімічний склад речовин. Такі відомості слід викладати у вигляді діапазонів.
Винахідники, які використовують таку техніку неправильно, ризикують залишитися без патенту навіть після його реєстрації. Справа в тому, що часто при використанні діапазонів винахідник вказує їх навмання або розширює до такої міри, що рішення перестає працювати. В той же час мало хто знає про можливості оспорювання патенту по критерію «промислова придатність», коли патент визнається недійсним, якщо його формулу та опис не дозволяють отримати заявлений технічний результат. Як же правильно вказувати діапазони?
Необхідно експериментально визначити верхню і нижню межі кожного параметра, тобто з’ясувати, за яких максимальних і мінімальних характеристики технологія залишається робочої.
Приклад. Вчені винайшли речовина для очищення води від нафти на основі микрогелей полісахаридів. Концентрація микрогелей у воді повинна становити від 0,1 до 20 грамів на літр, щоб процес мав потрібний результат. При меншій концентрації микрогели не будуть вловлювати нафту взагалі, а при більшій речовина відразу випаде в осад.
У такому випадку В описі патенту необхідно привести приклади з зазначенням технічного результату, коли концентрація микрогелей полісахаридів буде знаходитися в цих межах. Слід додати один або кілька прикладів із зазначенням концентрації всередині цього діапазону. Також варто передбачити обґрунтування того, чому технічний результат не досягається за межами вказаного діапазону.
При такому підході інноватор, з одного боку, дає достовірну інформацію про технічному рішенні, а значить, виключає ризики відмови в реєстрації і оспорювання патенту. А з іншого боку, не розкриває і може засекретити як ноу-хау найбільш ефективний варіант реалізації своєї ідеї. Винахідник знову виграє час, поки конкуренти перебирають мільйон поєднань різних параметрів у пошуках найбільш ефективних варіантів.
Підсумок
Розглянуті інструменти дозволяють підвищити ефективність патентування, знизити або виключити деякі ризики, однак не є гарантією захисту. Необхідно комплексно підходити до процесів управління інтелектуальною власністю в кожному окремому випадку, враховуючи особливості розробки, правовласника, галузі техніки, конкурентів і багато іншого.
Важливо, щоб винахідник розумів необхідність бути відкритим і чесним по відношенню до патентного фахівця. Слід надавати вичерпну інформацію, відразу вказуючи на місця, де міститься ноу-хау, і розповідати про всіх варіантах реалізації винаходу. Надаючи недостовірну інформацію, винахідник ризикує залишитися з непрацюючим патентом.