Як технології дозволили захопити ніч на пам’ять

Зробити гарне фото вночі цілком реально, переконаний Вінсент Лафорет. Він працює професійним фотографом і в 2009 році зрозумів, що цифрові камери перевершили людське око за якістю.
Тієї ночі він проводив зйомку Лос-Анджелеса з допомогою своєї камери EOS 1D Mark IV – тоді вона ще була раннім прототипом. «Була ніч, і я, пам’ятаю, направив об’єктив на темні кущі. Вони були повністю чорними – так бачили мої очі, – згадує він. – Але на екрані камери я побачив зелене листя і маленькі червоні вишні. Це було одкровення. Я бачив те, що не міг бачити власними очима. Я знав, що ми входимо в нову еру фотографії».
З того часу Лафорет спостерігає постійне поліпшення цифрових камер, з якими можна було робити те, що здавалося раніше неможливим. Перелом, каже фотограф, що стався кілька років тому: фотосенсори навчилися ефективно захоплювати світ, а програмне забезпечення допомагає поліпшити отриманий результат.
Щоб мінімізувати вібрації від двигуна вертольота, Лафорет встановлює камеру на спеціальну підвіску з гіроскопом
Народження фото
З тих пір Лафорет робить такі нічні знімки регулярно, а першим його завданням стала робота від журналу men’s Health. Вони повинні ілюструвати статті по психології: пульс нічного міста повинен був символізувати синапси мозку.
Фотограф каже, що нічні фотографії мегаполісів схожі на схеми мікрочіпів
Але фотографії в men’s Health не стали популярними, і тому експерт виклав їх на сервіс Storehouse, який дозволяє перетворити набір знімків на історію. Цим сервісом часто користуються інші фотографи, і вони помітили роботи Лафорета. Побачивши популярність нічних зйомок, експерт вирішив продовжити: він зняв вже близько десятка великих міст.
Технічні складності
Хоча камери стали досить потужними, отримати хороший знімок нічного мегаполісу все одно складно. Адже їх потрібно робити, висунувшись з вертольота. При цьому, щоб захопити якомога більше світла, потрібно тримати камеру як можна довше нерухомою. Але на борту літаючої машини це складно зробити.
З цими проблемами Лафорет бореться двома способами. Від вібрації рятує гироскопическая підставка, яку він тримає в руках, але не передає тремтіння камери.
Недолік світла для кожного окремого знімка фотограф долає кількістю фотографій – кілька тисяч за годину. Постановку кадру він обмірковує заздалегідь, щоб пілоти могли уявити приблизний маршрут і отримати всі необхідні дозволи.
Фотографії Сан-Франциско, наприклад, зроблені трьома камерами: 18-мегапіксельною Canon EOS 1DX, 50-мегапіксельним прототипом Canon 5DS і 50-мегапіксельним Phase One (камера середнього формату).
Після польоту Лафорет витрачає кілька годин, щоб відібрати максимум 100 найбільш вдалих кадрів. Потім він скорочує цей список ще в кілька разів. В тих, що залишаються, фотограф лише вирівнює колірну температуру. Іншої обробки над знімками він не проводить.
За матеріалами: NY Times