Прогнозувати майбутнє складно…
«Марк Твен був прав. Передбачити майбутнє практично неможливо. І фахівці часто дають маху», – розповідає німецький автор Вінс Еберт для Spektrum.de.
Що було б, якщо б ми могли подивитися в майбутнє? Про надійність прогнозів майбутнього є хороша робота. У 80-их ХХ століття. соціальний психолог Філіп Тетлок, шановний експерт в різних професійних сферах, зібрав конкретні оцінки майбутнього. «Як буде змінюватися ціна на нафту протягом 20 років?», «Чи стане Китай новою наддержавою?», «Чи зможемо ми коли-небудь активувати вітрові турбіни без ядерної енергії?».
В цілому вчений опитав 248 фахівців у різних галузях і отримав близько 80 тисяч детальних оцінок подій розвитку майбутнього. Потім Тетлок почекав 20 років і порівняв твердження вчених з реальністю. Результат приголомшив: майже всі припущення експертів виявилися помилковими. 15% подій, які вважали цілком немислимими, відбулися насправді, а 25 % тих, які очікували з повною визначеністю, так і не настали.
Тетлок також простежив кореляцію між якістю експертних прогнозів і частотою, з якою вони з’являються на телебаченні. Відоме також як «золоте правило виробників ігристого вина»: великі пляшки зазвичай голосніше всіх вистрілюють.
«Ми думаємо, що існує світовий ринок для принаймні п’яти комп’ютерів», – сказали в IBM 1943 року. «Хто, в біса, буде слухати актора?», – відзначили в «Warner Brothers» у 1927-м. «Лоліта і я завжди будемо разом», – був упевнений у 1998-му футболіст Лотар Маттеус.
Чому поглянути в майбутнє так складно? Воно залежить від багатьох факторів. Наприклад, кожні 10-20 років, в залежності від галузі знання і технології подвоюються. Тільки ця динаміка робить неможливими передбачення майбутнього на період більше 10 років вперед. Ще в 2005 році дизайнера Рудольфа Мосгаммера (Rudolph Moshammer) задушили телефонним дротом. Сьогодні це технічно неможливо.
Якщо щось і можна з впевненістю сказати про майбутнє, так це те, що воно нас здивує. Сьогодні ми не літаємо з рюкзаками-ракетами в повітрі, не їмо їжу астронавтів і немає ліків від раку. Також у нас немає стін, зате є Інтернет. І давайте відверто: кому ще потрібні ті рюкзаки-ракети?
Зрештою, навряд чи хтось здатний передбачити, як будуть розвиватися в майбутньому наші бажання, уподобання, потреби. Але хіба це так погано? Адже якби світовий розвиток був би цілком певним і просчитываемым як годинниковий механізм, це означало б, що майбутнє не піддається сумніву. А якщо так, то що тоді свобода? Свобода, прогрес та інновації – ціна непередбачуваності.
Чому, наприклад, нас так радує титул чемпіона світу з футболу? Я думаю, причина також у цій непередбачуваності. Інакше кажучи: якби перед ЧС-2014 розумний Google-алгоритм однозначно обчислив, що Німеччина переможе Бразилії в півфіналі з рахунком 7:1 і що Маріо Гетце у фіналі заб’є переможний гол в додатковий час, то шість тижнів у Бразилії для всіх учасників були б до смерті нудними.
Принцип непередбачуваності робить наше життя захоплюючою, породжує стимули і сенс. Він змушує нас тремтіти і переживати, сумніватися й сподіватися. За те, що майбутнє є непізнаним, ми переживаємо кращі моменти.
Навряд чи можна передбачити майбутнє в довгостроковій перспективі. Другий, основний закон термодинаміки логічно пояснює, що наш Всесвіт невблаганно котиться в безлад. З іншого боку, третій закон термодинаміки говорить: неможливо досягти абсолютного нуля. І це дає надію: як би тобі не було погано, для падіння ще залишається простір.