У найбільшого французького виробника атомної електроенергії проблеми

Для компанії Electricite de France (EDF), яка живить 88% житлового сектора Франції, настали важкі часи. Зупинка 18 із 58 ядерних реакторів EDF, що забезпечують країну на три чверті електроенергією, зумовила спад виробництва: щорічне продукування її на АЕС може впасти до 378 ТВт-год (з 417 ТВт-год у минулому році).
Зараз зупинено вісім реакторів, деякі можуть почати працювати по кілька тижнів, а то і місяців. ТЕЦ спалюють стільки вугілля, скільки не використовували з 1980-х. Ціни на імпортний струм злітають до небес, а влада вимушено заперечує, що може відключати електрику, коли різко похолодає.
Зарадити проблемі навряд чи виявиться легко, так само вірогідна причина — несправність компонентів реакторів у всьому парку EDF. Управління з ядерної безпеки Франції влітку розпорядилося провести випробування деталей реакторів, перш за все, основи циліндричних корпусів парогенераторів. Інспекторів турбує високий вміст вуглецю, виявлений в продукції сталеплавильного підприємства Creusot Forge, яке належить французької Areva, і японського постачальника Japan Casting & Forging Corporation. В деяких виробах вміст вуглецю більш ніж на 50% перевищує дозволений рівень. Через це виникає загроза руйнування деталей при раптовому перепаді температури сталі. Наскільки масштабними є дефекти, поки не відомо. Як і те, підробляли працівники Areva інформацію про склад свого продукту. У регулятора явно здивовані тим, що в Areva не помітили проблеми. Зараз він перевіряє тисячі файлів за десятки років і передбачає, що виявить ще більше помилок.
Тим часом EDF терпить збитки. Вона втрачає надходження від закритих станцій, а запуск одного генератора (в реакторі їх може бути три), може зайняти шість місяців і коштуватиме $159 млн. Листопадове рішення компанії інвестувати €2,5 млрд Areva Nuclear Power, яка розробляє устаткування для атомних станцій, зараз більше скидається на плату за дуже радіоактивний обід, який доведеться проковтнути.
У двох компаній є один важливий спільний проект: новий Європейський водяний реактор високого тиску (EPR). Тут дефекти вперше виявили в минулому році на встановленому корпусі нового реактора EPR (це буде третій блок АЕС «Фламанвиль»). Зараз занепокоєння викликає і конструкція запобіжного клапана.
Регулятор прийме рішення щодо майбутнього АЕС «Фламанвиль» в середині 2017-го. Якщо знадобиться більше тестів або змін у конструкції, запуск можуть відкласти далеко за 2018-й. Це завдасть удару по репутації Франції як ядерної могутності. Єдиний інший EPR в Європі — на фінській АЕС «Олкілуото» — повинні закінчити роками раніше, і він вже втричі перевищив запланований бюджет. Ці затягування можуть, крім того, зашкодити планам EDF побудувати два нових EPR на британській АЕС «Хінклі-Пойнт» за $30,7 млрд. Очевидно, гарантії під позику на британський проект містять певні умови, зокрема, запуск «Фламанвиля» до 2020 року. Стів Томас, експерт з енергетики в Лондоні, називає EPR мертвим проектом (у цьому з ним погодиться багато хто в області атомної енергетики). EDF все одно його лобіює, але фінансовий тиск такої активності зростає. У березні тодішній фінансовий директор EDF Тома Пикемаль пішов у відставку, назвавши проект для «Хінклі-Пойнт» непідйомним.
Відчуття кризи заглиблюватися. Паризький експерт з ядерної енергетики Ів Мариньяк називає EDF «вже фінансовим калікою». За словами аналітиків, від різкого падіння кредитного рейтингу компанію рятує тільки державна підтримка. Тим часом на неї поклав око не тільки французький регулятор у сфері ядерної безпеки. 22 листопада в офісі EDF побувала антимонопольна служба: шукала доказів її панівного становища, що утискає конкурентів і зумовлює завищення цін на ринку (хоча доходи компанії впали через здешевлення електроенергії в останні роки). За два роки її акції втратили півціни.
Майбутнє EDF бачиться безрадісними. Десь 4/5 французьких АЕС будувалися в 1970-1980-х. Термін експлуатації — 40 років. Тобто за наступне десятиліття щорічно потрібно буде виводити з роботи за кілька станцій. Енергетики сподівалися, що термін використання об’єктів вдасться продовжити до 50 років і більше. Але регулятор може завагатися з огляду на дефекти комплектуючих, або підвищити збори за продовження експлуатації. Сіріль Кормье, інженер-атомник, який нині належить до групи противників ядерної енергетики Greenpeace, каже, що переоснащення АЕС може обійтися EDF додаткових €60-200 млрд.
Закрити станцію теж дуже дорого. Франція ще ніколи цього не робила з великими АЕС. До того ж EDF може недофінансувати фонди на виведення АЕС з експлуатації. Компанія відклала на €36 млрд (Німеччина — €45 млрд, хоча в ній менше АЕС). Далі постає питання ядерних відходів. П’ять басейнів відпрацьованого палива на La Hague, на центральному заводі Areva по переробці ядерних відходів, майже повні, як зауважує Мариньяк. А біда ніколи не приходить одна.