Криза Трьох Років

Багатьох батьків постійно лякають віковими кризами у дітей, «бувалі» батьки розповідають, якими складними і некерованими стають діти у ці періоди. Але як кажуть, не так страшний чорт, як його малюють. Що ж таке криза трьох років. Варто його дійсно так боятися? Як себе вести і як допомогти малюкові в цей складний, і для нього час.
Кожна дитина унікальний і не варто думати, що як тільки йому виповниться 3 роки, настане той самий горезвісний криза трьох років. У кожної дитини він настає в різний час, у одних в 2 – 2,5, а в інших може і в 4 роки. Просто підходячи до рубежу трьох років, необхідно підготуватися, що скоро це станеться.
Отже, чому ж настає криза?
Як відомо психічний розвиток дитини, як і будь-якого з нас, проходить не рівномірно, а циклічно. До трьох років дитина не усвідомлює себе як окрему особистість, розуміння цього приходить до нього саме в три роки. Він виділяє своє «Я» і, природно, хоче все робити сам. Дитина починає усвідомлювати себе особистістю – єдиною і унікальною. Багато батьків просто перестають впізнавати своїх милих янголят. Малюки починають суперечити, з’являється бажання все робити самостійно, навіть те, що він не вміє. Ось сидить дитина, і третій годину зав’язує шнурок, і на всі ваші спроби допомогти, ви чуєте тільки нервове «ні, я сам». Звичайно, часто нам незручна самостійність наших малюків. Але саме в цей період варто поставитися до нього з повагою. Часто прагнення дитини до самостійності і нерозуміння цього батьками призводить до гострих конфліктів. У цей момент вам необхідно переглянути стратегію виховання. Малюк змінився і старі «прийомчики» вже не підходять. Важливо щоб разом з дитиною, у міру його дорослішання, змінювалися і батьки, вірніше їх ставлення до свого малюка. Воно має стати принципово новим, заснованим на повазі і терпіння батьків. У цей період дитина стає агресивною, що допомагає йому розвинути дух ініціативи. Агресивність тут стає боротьбою за право мати свою думку. Не варто намагатися придушити її, треба навчитися її контролювати. Саме в цей період провідною діяльністю малюка стає сюжетно-рольова гра, наслідування дорослим. Виробляється власний стиль поведінки і спілкування з іншими людьми. Вікові кризи просто необхідні, адже вони є рушійною силою в переході від одного ступеня розвитку до іншого.
Криза трьох років психологи характеризують кількома проявами:
Негативізм – небажання робити що-небудь тому, що його попросили про це дорослі. Це не звичайне непослух, коли діти просто відмовляються робити те, що їм не подобається. Тут головним мотивом виступає протиріччя дорослим, щоб зробити наперекір їм все навпаки. Причому часто дитина так робить всупереч своїм бажанням, найчастіше йому теж хочеться зробити правильно, але бажання зробити навпаки переважає.
Упертість. Дитина часто перестає приймати думки інших людей, наполягаючи на своєму.
Знецінення. Часто діти в цей період знецінюють те, що раніше було для них цікавим і важливим. Дитина може розламати улюблену іграшку, порвати книжку з казкою, яку він колись дуже любив і т. д. Відбувається як би «прощання» з другої життям.
Ревнощі, деспотизм. Якщо в сім’ї є інші діти, то у трирічного малюка може з’явитися до них сильна ревнощі і нетерпіння. Якщо він один, то він починає виявляти деспотизм, тобто починає вказувати чи можна мамі піти чи ні, що він буде одягати, а що ні.
Взаємодія. Цей період характеризується ще і тим, що дитина починає розуміти і приймати своїх однолітків. Саме тепер можливі спільні ігри на дитячих майданчиках.
Протест-бунт. Постійні конфлікти з дорослими.
В 3 роки дитина вимагає від сім’ї прийняти його самостійність і незалежність.
Хочеться відзначити, що, незважаючи на те, що кожна дитина переживає кризу трьох років, всі діти реагують на нього по-різному. Багато переживають його тихо і майже непомітно, але найчастіше ви не пропустіть явних змін вашого малюка.
Не варто думати, що все вищеперелічене обов’язково і точно з’явитися і у вашої дитини. Не можна також забувати, що кожна дитина унікальна, і якісь ознаки проявляться у нього більшою, а які-то в меншій мірі або взагалі пройдуть непомітно для вас.
Як же поводитися батькам?
Головне пам’ятайте, що малюк і сам страждає від кризи. Ваше завдання не просто заглушити конфлікти і змусити дитину упокоїтися, а допомогти йому в цей складний період. Варто запастися терпінням, адже дитина переймає всі норми вашої поведінки. І якщо ви не зможете стримувати свої емоції, то не варто дивуватися, звідки у вашому маленькому скарб стільки негативу і хамства.
Дитина відчуває ваш характер, правда не можна, а може можна? Тож стійте на своєму. Якщо вже сказали, що не купіть сьогодні цю машинку, то стійте до кінця, варто вам один раз здатися, наступного разу вам же буде гірше.
Дуже важливо саме з цього моменту ставитися до дитини не як до маленького, а як до свого товариша, просити у нього ради, прислухатися до його думки, дарувати «дорослі» подарунки (наприклад, кульову ручку), дзвонити саме йому, писати листи виключно для нього.
Не варто тиснути на дитину і змушувати його щось робити. Ну не хоче малюк їсти, не змушуйте, сідайте годувати плюшевого ведмедика, швидше за все дитина тихенько сам підсяде і приєднається до трапези.
Важливо, щоб всі члени сім’ї взяли одну стратегію виховання. Дитина дуже тонко відчуває слабкі місця кожного. Дорослі повинні підтримувати один одного і не дозволяти йому робити того, що тільки що заборонив йому інший дорослий. Якщо ви не згодні з рішенням одного з вас, не висловлюйте своє невдоволення при дитині, зробіть це тихенько в стороні, і в наступний раз вчините по-іншому.
Грайте з дитиною в рольові ігри. Обіграйте ситуації з реального життя (похід в магазин, гості, водіння машини), не забуваючи, що цю модель гри дитина буде переносити і на реальне життя, тому граючи, розповідайте як треба себе вести в тій чи іншій ситуації.
Перебудуйте свої відносини з дитиною. Якщо ви не почнете ставитися до нього по-новому, то криза може затягнутися, дитина стане важким і незговірливим.
Розширте його права і можливості.
Дитина часто повторює поведінку дорослих, насамперед батьків. Ведіть себе гідно, стримуйтеся, не давайте вихід своїм негативним емоціям. Підкреслюйте дитині, що він вже дорослий і поводьтеся з ним також.
Не намагайтеся під час істерики дитини говорити йому, як він себе погано веде, все одно не почує. Відведіть його в бік, відверніть чомусь і дайте йому вщухнути, після цього спокійним тоном поясніть, що ви робите далі. Ні в якому разі не зривайтеся на малюка.
Ставтеся до дитини з любов’ю, пояснюйте кожне своє «не можна» або пояснюйте, чому треба робити саме так, а не інакше. Заохочуйте будь позитивно поведінку.
Криза трьох років – природна фаза перебудови всієї психічної життя дитини. Малюк прагнути до самореалізації, ставати чутливий до оцінки своїх дій навколишніми, у нього формується почуття власної гідності. Дитина вчитися перебувати в соціумі, спілкуватися з людьми. І наше завдання як дорослих допомогти йому адаптуватися в ситуації, що склалася. Найголовніше – пам’ятати, що дитина гідний вашої любові, яким би він не був.
Все про кризу трьох років та багато іншого, ви зможете дізнатися на сімейному порталі www.topatun.ru